Визначити тему та ідею текст. найти складне синтаксичне ціле. дібрати заголовок.
був травневий сонячний ранок. на зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.
цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. у неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. вона почимчикувала зеленими луками.
побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. він летів повагом, не поспішаючи.
коли це дівчинка побачила діда. він ішов їй назустріч. погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. дівчинка несла назустріч дідові усмішку.
вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться. невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним?
уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: “усміхніться й ви, дідусю! ”
та дід не усміхнувся. погляд його залишався похмурий, брови — насуплені, очі — злі.
страх оволодів серцем дівчинки. усмішка погасла на її лиці. і тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. зелений луг посірів.
жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитнеє небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.
дівчинка заплакала. за хвилину дід уже був далеко. вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.
дівчинка йшла собі луками далі, її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає, дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. бабуся усміхнулась.
і така була добра та щира її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись усякими барвами.
мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.
дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця метелика.
вона пішла за метеликом, а бабуся спинилась на хвилинку і, дивлячись їй услід, щось тихо ла.

ответ:

d

объяснение:

українська мова. підготовка до зно

морфологія

числівник

кількісні числівники

кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстрактне число. до кількісних числівників належать: власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні.

власне кількісні числівники означають цілі числа: чотири, сорок один, сто двадцять п'ять, тисяча, мільйон.

збірні числівники означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле: двоє, троє, шестеро, двадцятеро.

збірні числівники поєднуються з іменниками — назвами осіб чоловічого роду (троє друзів, шестеро випускників), з іменниками середнього роду, що означають назви істот (двоє кошенят, семеро каченят) або предметів (четверо відер, восьмеро вікон); та з іменниками, які мають тільки форму множини (троє саней, четверо дверей). до збірних нележать числівники обидва, обидві, обоє.

дробові числівники означають частину числа від цілого: три четвертих, сім восьмих, двадцять сотих.,

неозначено-кількісні числівники — назви узагальнено-кількісних понять: багато, небагато, мало, немало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят. вони можуть поєднуватися з іменниками, що означають масу, речовину, збірні або узагальнені поняття: багато цукру, чимало клопоту, небагато роботи.

ответ: культура. ми часто чуємо та вимовляємо це слово, але не завжди чітко розуміємо його значення. культура включає в себе багато складових. це і поведінка, і ставлення до оточуючих і власна обізнаність…

то чи можна вважати культурною сучасну людину? на мою думку, зовсім не кожен з нас взагалі розуміє значення цього слова. часто доводиться спостерігати за підлітками, які можуть дозволити собі нецензурно висловлюватися,  сміятися та голосно розмовляти у громадському транспорті чи в інших місцях громадського користування. хіба ж можна їх вважати культурними? вони взагалі не виконують найелементарніших норм поведінки. те ж саме можна сказати про тих, хто смітить на вулицях, грубить старшим, не поступається місцем у транспорті… це все, як не дивно, культура. культура поведінки, без якої неможливо стати самодостатньою та цілісною особистістю.

буває й інакше. нібито вихована і культурна людина. з усіма ввічлива, і бабусі місцем поступиться, і з сусідкою привітається, а вдома… вдома родина страждає від поведінки цієї людини. вона може нагрубити, образити близьких ні за що, зіпсувати всім настрій з самого ранку і спокійно йти на навчання чи на роботу. найчастіше так поводяться саме підлітки, але буває, що і дорослі вдома не вважають за потрібне стримуватися. таких людей, звичайно, не назвеш культурними, адже їхня невихованість і безкультурність появляється з найближчими і найдорожчими людьми.

  то яка ж роль культури в житті людини? на мою думку, величезна. можна бути освіченою людиною та багато знати, та якщо ти не будеш вміти спілкуватися, не знатимеш елементарних правил культури поведінки, то навряд чи зможеш чогось досягти. звичайно, зустрічають по одягу, але подальше спілкування можливе лише тоді, коли людина має певні навички, і культура в цьому дуже є.

у більш загальному, широкому значенні слово «культура» означає культурні надбання нашого народу. але, на мою думку, ці значення нероздільні. адже людина, яка не дотримується культури поведінки навряд чи оцінить будь-які культурні надбання. все велике починається з малого, і саме з кожного з нас починається культура нації. а сьогодні ознаки цієї «культури» можна побачити майже скрізь. на скількох історичних пам`ятках, будь це пам`ятники, палаци чи просто будівлі, які належать до національного надбання українців, залишили свої «відбитки» наші сучасники? це і різноманітні написи різного змісту (по типу «тут був вася»), і графічні зображення, яким тут явно не місце… 

не знаю чти в форматі зно