Визначити синтаксичну роль у реченнях : 1. Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати. (М. Сингаївський) 2. Я до твоїх долонь вертаюсь, мамо, читати наймудрішу книгу з книг. (В. Баранов) 3. Ти вчиш мене, кохана мати, любити працю… (Р. Завадович) 4. Та жити без пісні — ту¬манити світ. (І. Драч)

- Привіт Сашко. - Привіт Оленко! ї
- Петрику, а ти сьогодні йдеш в бібліотеку? 
- Звісно. Сьогодні я хочу взяти декілька цікавих книжок з казками. 
- Чудово! Я також сьогодні йду в бібліотеку. 
- О, тоді йдемо разом. 
- Давай. 
- Ти читав ось цю книгу? -
 Ні, Оленко. А ти? 
- Я читала. Вона Дуже цікава! 
- Зрозумів. Отже візьму я сьогодні саме цю книжку. 
- Бери, вона дуже цікава. 
- Оленко, а ти часто буваєш в бібліотеці? 
- Так, Петрику. Тут дуже цікаво, і є багато книжок з малюнками. 
- І я часто буваю в бібліотеці.
 - Петрику скільки ти вже ходиш в бібліотеку? 
- Три роки, а ти? 
- А я два.
 - Гаразд Оленко, я пішов додому. Бувай!
 - До зустрічі Петрику! 

Знайомлячись із головним героєм оповідання, Федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. Адже він був справжнім зірвиголовою. Ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. J за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. Мене ж вражає мужність і чесність Федька. Навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. За не батько майже не гнівався на халамидника. Навіть давав йому 2—3 копійки.Толя зовсім не такий, як Федько. Це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на Федька. Але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. Федько постійно спокутував Толю на якусь витівку. І смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому Федька.В оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. Одного дня захеканий Федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. Усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився Толя, якого навіть і не кликали. Саме Толя підштовхнув Федька перейти річкою на той берег, що Федькові без проблем удалося зробити.Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у гачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька.Я з презирством ставлюся до таких бездушних дітей, як Толя, котрі, на жаль, досить часто зустрічаються в житті.