Визначити, котрі із відмінкових форм власне кількісних числівників написані неправильно.
Р.в.: сто десяти, ста десятьох, двохсот двадцять трьох, дев’ятсот семидесяти шести, дев’ятисот сімдесятьох шістьох, дев’ятсот сімдесяти шести, трьохсот тридцять одного, ста одинадцятьох, трьохсот тридцяти п’яти, п’ятисот п’ятдесятьох п’ятьох.
Д.в.: трьомстам сорока шести, шестистам сорокам двом, семистам вісімдесяти п’яти, сімсот двадцяти дев’яти, сімомстам вісімдесятьом п’ятьом, сто дванадцяти, дев’ятьомстам дев’яноста восьми, шестистам сімдесяти семи, дев’ятистам вісімдесятьом п’ятьом.
З.н.: двісті п’ятдесяти двох, чотирьох, п’ятисот семидесяти чотири, сімдесятьох п’ятьох, трьохсот вісімдесяти одного, сорока, дев’ятисот сорок три, п’ятдесяти п’яти, п’ятдесятьох шістьох, дев’ятсот два.
О.в: сімомастами сорока двома, сьомастами сорока двома, двомастами вісімдесятьма чотирьма, трьомастами тридцятьма, трьомастами тридцятьома, сімастами сімдесятьма чотирма, трьохстам тридцятьма вісьма, п’ятьмастами вісімдесятьма п’ятьома, чотирмастами сорока сьома, семистами п’ятнадцятьома.
М.в.: (на) двохстах вісімдесяти трьох, (на) двохстах вісімдесятьох трьох, (на) двохсот восьмидесяти трьох, (на) трьохстах дев’яноста семи, на трьохстах дев’яноста сімох, (на) дев’ятистох дев’яноста чотирьох, (на) трьохстах семидесяти семи, (на) трьохстах семидесятьох сімох, (на) шістьохстах шістдесятох чотирьох.
Записати числівники словами. Провідміняти числівники.
346; 0,9; 356, 8681; 2018, 29; 1,9; 1896; 179; 67,5; 2963-ий, 8146-й, 60-й, 800-й, 652-й, 57-й, 10000-й, 346-й, 568-й, 437-й.

Серед «Пам’яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].

У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х–ХІІІ ст.) — "Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.", яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].

Вишивана сорочка — улюблений одяг кожної українки. Вони прикрашали сорочку магічними знаками сонця, поля, води. Вважалося, що ці символи відводять від людини хвороби і нещастя. І сама тканина сорочки, і вишивка, і колір ниток мали чарівну силу.

Для вишивання потрібні нитки "муліне". їх слід спочатку проварити із сіллю, щоб вони не линяли. Потім нитки слід гарненько прополоскати й висушити.

Найлегше вишивати на канві, бо на цій цупкій тканині плетиво ниток утворює маленькі й великі дірочки. Потрібно порахувати, скільки клітинок займе орнамент у ширину і, накинувши з кожного краю по чотири клітинки, відрізати шматок канви.

Втягнувши нитку у голку, можна братися до вишивання. Вколювати нитку потрібно у велику дірочку канви і виколювати нижче у дірочку так, щоб зверху утворився косий стібок. Це буде півхрестик. Коли зробити такі самі стібки назад по тих же проколах, косі стібки ляжуть в іншому напрямку і утворять хрестики.

Я вдячна бабусі за її науку, за те, що відкрила мені таємниці вишивки.