Визначити дане та нове в тексті, Золоте море хлібів колишеться на вітрі. Небо чисте й блакитне. Важке колосся перекочується, гойдається хвилями. Колосся має бронзовий колір.

Я простягаю руку, беру в жменю кілька колосків і почуваю, як тіло моє наливається земною силою.

З трави на мене дивляться синіми очима степові волошки. Вони похитують малими голівками, ніби манять до себе.

Я нахиляюся над ними, без жалю зриваю одну квітку. Вона гарна, навіть дуже гарна, але якась мертва. Мені стає холодно від її дотику.

Кидаю квітку геть. Знову нахиляю до себе колоски, притуляю їх до щоки. Він них віє невимірною, здоровою, трудовою силою.

Цель: углублять знания учащихся о тексте; ознакомить с понятием «сложное синтаксическое целое» и с его основными признаками; научить отличать сложное синтаксическое целое от набора предложений; развивать творческие умения работать со сложным синтаксическим целым, составлять высказывания различных типов и стилей в устной и писемному речи; с мовленнєво-коммуникативного дидактического материала учить школьников понимать и ценить жизнь, данную родителями и судьбой, чтобы любить, ценить его и творить ради будущего.

Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.

Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.