Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин з тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Він вистукує свої мелодії по моєму підвіконні і я зачаровано слухаю цю музику за вікном.
Мене звати олена.мені сімнадцять років.я ходжу в десятий клас до третьої дніпропетровської загальноосвітньої школи.Я люблю грати на гітарі і тому ходжу вже шість років до музичної школи.Три місяці тому мене навіть показували по місцевому телебаченню, я і моя група ,з шести гравців , виступали на дні відкрнитих дверей в нашій школі.Було багато людей (майже сімсот чоловік) і я хвилювалась.після концерту мені і моїй групі запропонували виступити на конкурсі "Сім струн" і ми охоче погодились.Але виграти перше місце нам невдалось, проте це був неймовірний досвід в моєму житті.Та можливо через три роки про мене дізнається вся країна, як про віртуозного гравця на гітарі.
