Виправити всі помилки.
1. Незважаючи на дощ, робота кипіла.
2. По вулиці ідуть співаючи дівчата.
3. Не читайте книги лежачи на піску.
4. Ми бігли не чуючи ніг.
5. Сергій говорив не переводячи дух.
6. Жінка йде поволі й, трохи зігнувшись.
7. Вибрала найкращу сукню, але надівши її на вечір не пішла а сіла за комп’ютер.
8. Він стежив за жінкою що зігнувшись під важкими відрами, повними води, переходила вулицю.
9. Вигріваючись на сонці, привільно й владно розтягнувся Дніпро широкою долиною викручуючись поміж горами, вилискуючи піщаними лисинами мілин і зникаючи із зору танув у блакитній імлі, десь аж на обрії за синіми, ледве окресленими контурами гір.

ТРИ БРАТИ — ЗАСНОВНИКИ КИЄВА 
        
      Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми... І були три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій — Хорив, і сестра їх — Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. І збудували вони городок в честь свого старшого брата, й нарекли його Києвом. А навколо города був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. І були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них в Києві є поляни й до сьогодення. 
     Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Проте, коли б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, при якому він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай, і уподобав місце, і збудував малий городок, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли. 

Я побачив зграйку птахів на старій горобині біля будинку. Стояла зима, все навкруги було покрито снігом. А ці пташки здавалися яскравими плямами посеред зими! У них були рожево-червоні грудки! Таких птахів я раніше бачив тільки на картинках.
Папа сказав мені, що це снігурі. Я придивився до них ближче. Вони розпушилися і нагадували живі кульки. Голівки у них були чорного кольору. Короткими дзьобиками снігурі витягували з-під снігу червоні ягоди горобини і клювали їх.
Поверх свого біло-яскраво-червоного наряду снігурі неначе наділи строгі піджачки. Або навіть сірі фраки з довгими чорними хвостами. Снігур - справжній зимовий чепурун!
сочинение о снегире.