Випишіть з тексту порівняння з'ясуйте з якою метою автор їх використовує
поснідавши, гнат узяв сокиру і подався на двір. займався пишний
січневий ранок. золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і
вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум'ям. сонце, мов здорова
червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими
хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. стук
сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі.
помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, настя сіла на
лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну
заполоч. біле шитво вкрило її коліна. настя взялась до роботи та ще раз
глянула на хату. в хаті було чисто та гарно, як у квітничку. з білих стін
дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками.
чепурний комин білів, аж сяяв. долівка була гладенька та жовта, як віск.
веселий ранішній промінь грав на полив'яних мисках, що стояли в
миснику, ушиковані, як військо.
настя любила свою веселу, теплу хату. в сій маленькій хатині зазнала
вона щастя.
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение:
Усім відоме прислів’я: “Друг пізнається в біді”. Я чув його багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому.
В мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худорлявий підліток з короткою стрижкою. Примітні у нього тільки очі: вони дуже незвичайні, як у кішки-мигдалеподібні і зеленого кольору.
Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато примружується, ніби хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб все зрозуміти і дізнатися.
Олег – завзятий шахіст. У нього також є третій дорослий
Объяснение:
❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️