Випишіть із тексту дієслова. Визначте їх вид та перехідність чи неперехідність.
Зозулині сльози Давно це було, принаймні, до того, як ми народилися.
Зозуля робила свою справу — підкидала синичкам ,
сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували
підкидьків.
— Ти ось все співаєш, — казали вони зозулі, — а на старість залишишся
сама, як пень без пагонів.
— Ха-ха-ха! — сміялася та. — Ви усе із колисками та пелюшками
протеленькаєтесь, а я своїх дітей, як треба буде, знайду. І примушу
годувати себе. Закон є закон!
Але доля зле жартує з тим, хто сподівається задарма вік прожити.
Коли прийшов час, усі діти зозулі не визнали строкатої матері,
відмовилися її доглядати. І застогнала зозуля. Перші в її житті сльози
покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі
вінчики квіти, які так і називаються у народі: зозулині сльози, а
ботаніки дали їм назву зозулець плямистий.
А чи доводилося вам ігати, щоб зозуля плакала? І ніхто не
бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка, потрапивши
у скруту, починає бідкатися, кажуть, що вона ллє зозулині сльози.
Привіт! Як справи?
- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?
- У мене теж все гаразд.
- Куди підемо?
- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.
- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.
- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні
- Усе добре, потроху просуваюся.
- Як не дивно, але в мене теж саме.
- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!
-Куди?
-Ми з мамою йдемо у кіно.
-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!
-Бувай!