Випишіть із тексту антоніми. засяяло в барвистому травневому вінку біле оксамитове мереживо - це значить, що весна красеневі червню чародійні ключі до щедрого літа передає. кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. у густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, удень і вночі не стихають закохані соловейки. мирно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі, на тоненькій галузці крислатого осокора легенько гойдається округла ремезова колисочка. із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає тиха качина сімейка. неповороткий сазан виринув з обжитої ями й вимальовує широкі кола на водяній гладіні. від білого світу й до темної ночі метушаться легкокрилі берегові ластівки. з-під похилого куща розлогої шелюги випурхнула блакитнапташка, плавно торкнулася водяного дзеркала, івже в її довгому дзьобі тріпочеться срібляста верховодка. у тінистому вільшанику, у вінку крилато-ажурної папороті,яскраво-жовтим букетом тішить окоболотяне верболіззя. пишні левади пропахли медовим ароматом. барвлять на ниху веселому танці білі, салатові й голубенькі метелики. з досвітку й до смеркання заклопотано гудуть оглядніджмелі й трудівниці-бджоли.де цвіток - там медок. а кому не хочеться поласувати духмяним медом з розмаїтого левадного травозілля! не скласти ціни скарбам, щедро розсипаним на річкових левадах! колискою цивілізації, золотим земельним фондом планети звуть річкові долини. кому не хочеться побачити на власні очі їх красу! і нині ваблять до себе мальовничі левади щедрих душею прихильників дикої природи, любителів розважитися на дозвіллі з вудочкою або мисливською рушницею. не втратити б необачно цей безцінний дарунок матері-природи, до якої усі ми приросли серцем(зам. яценком).
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.