Випишіть із речення прислівник, виконайте повний морфоло-гічний розбір, укажіть б творення.у далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде на-вмання. (в. сосюра)
чарівне закарпаття милує неповторними крає, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. одним із найвидатніших місць області є справжній замок паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в x ст., які проживали тут. першим володарем міцної фортеці став князь федір корятович, який перетворив її у свою резиденцію. він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. навколо споруди ростуть зелені дерева. вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. замок глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. багато людей приходять побувати там, подивитись на мукачеве з висоти.
сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів середньовіччя. я горджуся тим, що завдяки паланку про наше закарпаття говорять навіть за кордом. тому цінуймо та зберігаймо його!
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
містичний замок
чарівне закарпаття милує неповторними крає, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. одним із найвидатніших місць області є справжній замок паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в x ст., які проживали тут. першим володарем міцної фортеці став князь федір корятович, який перетворив її у свою резиденцію. він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. навколо споруди ростуть зелені дерева. вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. замок глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. багато людей приходять побувати там, подивитись на мукачеве з висоти.
сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів середньовіччя. я горджуся тим, що завдяки паланку про наше закарпаття говорять навіть за кордом. тому цінуймо та зберігаймо його!
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.