Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишеться частина сполучника, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс. Ненаб(то) вже ніч, тож(то) й думав він, дарма(що) не козак, тим(то) і часу нема, (про)те мовчу, сміх та(й) тільки, ото(ж) усе зваж, тільки(но) приніс, (тим)часом як усі мовчали, хоч(би) хто один, якби(то) сам, все(ж) прийду, як(би) не тин, ніби(то) якийсь палац, отож(бо) не будьмо злі, коли(б) сидів тут, та(ж) згодиться, тому(що) важливе, тому(то) і звернувсь до них, то(ж) будь розумним.
Ключ. В останньому слові кожного сполучення підкресліть останню букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову Олександра Олеся: “О слово рідне! Орле скутий! …!”
Спілкування- це взаємодія людей, при якому учасники спілкування не тільки передають один одному певну інформацію, але і виражають емоції, почуття, оцінки, ставлення один до одного, до того, про що вони говорять, до обставин спілкування і т. д. Спілкування може бути безпосереднім (коли люди знаходяться поруч один з одним) і опосередкованим (коли люди спілкуються, наприклад, через інтернет або по телефону.
Багато людей, уживають суржика при розмові. Цим ми показуємо, що ми не любимо нашу українську мову!
Отже, цінуймо нашу мову та спілкування!
Детальніше - на -
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.