Випишіть іменники, розподіліть їх на групи за смисловим значенням і граматичними властивостями. Вранішнє сонце сягало крапельок роси, що посрібнила
зелений килим споришу й калачиків... Раптом скрипнули ворога.
Це батько приїхав кіньми із сусідськими чоловіками - привезли
з поля обмолот зерна. Мішків на гарбі багато. Пшениця вродила.
Заносячи до комірчини перший мішок свіжообмолоченош зерна,
батько примовляє: “3 колоска - жменька, а з снопа - мірка”.
Висипають зерно у засік. А зерно таке пахуче і чисте-чисте та
дорідне ... Набираю в руки зерна, протискую до себе... Ох, і
пахне ж зерно..! Воно дарує і запах поля, і запах хліба - і так
добре від тих пахощів. Вбираєш їх у себе, і відчуваєш велику
любов до рідного краю, до життя (Г. Кацавець).
Відповідь:
Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.
Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.
Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.
Потягнувшись і посміхнувшись новому дню, я зістрибнув з ліжка та підійшов до вікна. Потім швидко зробив всі свої ранкові справи й вийшов на вулицю.
Весняний ранок зустрів мене теплим вітерцем і приємним ароматом запашних квітів. Дерева й кущі, які ще пару тижнів тому стояли сумні та сірі, змінилися. З набряклих бруньок проклюнулося маленьке зелене листячко, та все навколо стало ніжно-зеленим.
У ранковій тиші було чути справжні весняні звуки живої природи. Це веселе цвірінькання таких рідних і звичних горобчиків, а також нові «пісеньки» — ластівок, які щойно повернулися до своїх рідних місць та метушилися в кронах дерев, ремонтуючи свої старі житла або будуючи нові.
Настрій відразу покращився. Який гарний весняний ранок! Які дивовижно прекрасні перетворення природи! Як чудово влаштоване життя створінь Божих! Весна — це наймиліша та найрадісніша пора року. Я обожнюю таку погоду, коли на твоїх очах природа пробуджується від зимового сну, все навколо цвіте та пахне весною. Легкий вітерець лагідний та приємний, повітря тепле й свіже. Сонечко яскраве та ласкаве. А небо синє-синє, без жодної хмаринки.
Весна вже в самому розпалі, життя навколо вирує. Свято веселощів триває, і це здорово!
Объяснение: