виписати доказ з вправи 83

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.

                           Свято у грибів.
Тихий ранок... Ліс...Свіже повітря. І де-не-де чути якісь дивні звуки - це говорять між собою гриби:
- Привіт Опеньок!
- Привіт Лисичко!
- Ти не знаєш де збираються гриби на сьогоднішнє свято? - спитав Опеньок.
- Ой, так це ж під Польовою Сосною. - Лисичка мудро відповіла
- Дуже тобі дякую! А ти підеш? - цікаво запитав Опеньок
- О так, звісно, я не пропущу це - відповіла лисичка, і у двох вони пішли на свято.
 На святі було дуже багато різних грибів, вони співали, танцювали. Як раптом прийшла людина - лютий монстр який нищив їх. І всі вони почали втікати хто куди!
  Лисичка під травичку, Опеньок під листя, Білий - у землю, маслюк прикинувся поганим.
Людина пройшла, і всі вони далі продовжили своє чудове Грибове свято.