1.Квіти нашої землі – досить строкате товариство. 2.Є серед їхніх назв українські, цілком прозорі, і витлумачити їх не важко. 3.Щоправда, інколи пояснення назви може виявитися помилковим, хоч воно й буде схожим на істину.
4. Ось візьмемо наш пролісок. 5.Ви пам’ятаєте, як він проростає? 6. Його листочок, згорнутий у трубку, пролазить не лише через товщу торішнього листя, але й через снігову кірку, тому квітка спочатку звалася пролізок. 7. Вже пізніше назва змінилася на пролісок, бо ж люди почали повязувати її із словом ліс
Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.
1.Квіти нашої землі – досить строкате товариство. 2.Є серед їхніх назв українські, цілком прозорі, і витлумачити їх не важко. 3.Щоправда, інколи пояснення назви може виявитися помилковим, хоч воно й буде схожим на істину.
4. Ось візьмемо наш пролісок. 5.Ви пам’ятаєте, як він проростає? 6. Його листочок, згорнутий у трубку, пролазить не лише через товщу торішнього листя, але й через снігову кірку, тому квітка спочатку звалася пролізок. 7. Вже пізніше назва змінилася на пролісок, бо ж люди почали повязувати її із словом ліс
Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.