Вибірково-розподільна робота
Прочитати текст. Визначити тип мовлення. Дбрати заголовок
Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів з раннім плугом. Коли ж вони
повертались увечері додому, і стрічали старі й мамі. А яка то була радість, коли орая виймав
mobi з торби шматок причерствілого хліба і қазав, що він од зайця. Це був найкращий хліб мого
І досі з глибини років озивасться голос мого батька, який одного примареного ранку постави
мене, малого, радісного і схвильованого, до плуга, а сам став біля коней. Дома він про нашу працю
говорив як про щось героїчне: Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки
падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле.
3 щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам
Бое ходи, а Богоматір носила істи орачам. Тому й дос, коли я в полі бачу обрис Інки, що несе
обід уже не орачеві, а трактористу чи комбайнеру, в моїй душі трепетно сходяться ранке
легенди минулого з сьогоднішнім днем...
(М. Стельмар
о виписати у три колони іменники, утворені рокими префіксальним, суфіксальним, префіксально-
о зробити синтаксичний розбір першого речення.​

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим.  після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)

я часто думаю, что было бы, если бы мы до сих пор не умели писать и считать. наверное, жизнь была бы скучной и однообразной. например, я люблю головоломки, разные . они мне развиваться, и я всегда радуюсь, когда нахожу правильное решение.          — основа точных наук. без них невозможно построить корабль и самолет, автомобили и метрополитены, даже строительство домов требует точности. любовь к точным наукам развивает умение логически мыслить, анализировать, смотреть на вещи другими глазами и давать точное определение.          я с большим старанием и желанием учу начальный курс , потому что ее знание меня к , , , высшей . это те ступени, которые я должен преодолеть, чтобы стать хорошим программистом. работа на компьютере, создание новых интересных программ — вот моя мечта. и я осуществлю ее. мое будущее связано с .