Весна – це чудова пора року. Весною цвітуть дерева, зеленіє трава, пригріває сонце, повертаються з виріїв перелітні птахи... Тільки весною можна гати те, як вся природа ожиає, як на гілочках з'являються перші бруньки, росте свіжа зелена травичка. Я дуже люблю всі весняні місяці, а особливо травень. Саме в травні стає дуже тепло, все навкруги квітне, і вже можна ходити в легкій одежі та насолоджуватись теплом і сонцем.Це твір з називних речень?
14. Уникнення збігу голосних або приголосних забезпечується чергуванням ⇒ В – евфонічним
15. В усіх словах наголос в російській і українській мові не збігається ⇒ А – веретено (російською – веретено), дошка (рос. – доска), дрова (рос. – дрова), колесо (рос. – колесо), кропива (рос. – крапива)
16. Виберіть рядок, в усіх словах якого наголошений другий склад ⇒ В – квартал, завдання, перепустка, шляхи, індустрія
17. Рядок, у якому всі наведені приклади містять проклітики ⇒ Г – над нами, переді мною, уві сні, під деревом
18. Визначте відповідність: поєднання фонем – реалізація їх у звуках:
1 ⇒ Г; 2 ⇒ В; 3 ⇒ Б,Г; 4 ⇒ А,В
Детальніше:
1) /с/ + /ш/ ⇒ г) [ш:], наприклад: вирісши [в и р' і ш: иᵉ]
2) /с / + /ч/ ⇒ в) [шч]
Додаткова інформація: с+ч ⇒ щ [шч], наприклад: щастя [ш ч а с т я]
3) /з/ + /ш/
⇒ б) [жш] – у середині слова, наприклад: безшумно [б еᵘ ж ш у м н о];
⇒ г) [ш:] – на початку слова, наприклад: зшитий [ш: и т и й]
4) /з/ + /ч/
⇒ а) [жч] – в середині слова, наприклад: безчинний [б еᵘ ж ч и н: и й];
⇒ в) [шч] – на початку слова, наприклад: зчистити [ш ч и с т иᵉ т иᵉ]
19. Перед напівпом’якшеними послідовно пом’якшуються такі приголосні ⇒ Б – [з], [ц], [с], [дз]
Перед напівпом'якшеними послідовно пом'якшуються свистячі приголосні [з], [ц], [с], [дз]
20. Емфатичний наголос – це ⇒ А – виділення у вимові якогось слова для підкреслення його емоційного значення
Объяснение:
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!