Мій Шевченко, саме ти засновник української мови та першопроходчик української літератури! Нелегке життя ти прожив, але було воно прожите з честю. Важка доля, та не менш важкі думи переслідували тебе все життя. Син кріпака, ти з самого дитинства спробував що таке голод, розпач та неволя. Немало ти пережив, перше ніж почав писати... Але які твори ти писав! Навіть зараз, через стільки часу ними зачитуються мільйони людей. Хто ще зміг би так вимальовувати тяжку долю жінки? Хто став би на твоє місце? Хто написав би стільки віршів з глибоким сенсом? Відповіді нема.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Мій Шевченко, саме ти засновник української мови та першопроходчик української літератури! Нелегке життя ти прожив, але було воно прожите з честю. Важка доля, та не менш важкі думи переслідували тебе все життя. Син кріпака, ти з самого дитинства спробував що таке голод, розпач та неволя. Немало ти пережив, перше ніж почав писати... Але які твори ти писав! Навіть зараз, через стільки часу ними зачитуються мільйони людей. Хто ще зміг би так вимальовувати тяжку долю жінки? Хто став би на твоє місце? Хто написав би стільки віршів з глибоким сенсом? Відповіді нема.