В весна, весни, весною, веснами; Гможу, до , помагати, спроможний. 2. Усі слова не мають закінчення: А кіно, давно, вікно; В метро, депо, пальто; Б кульбаба, худоба, спідлоба; г бароко, леді, високо. 3. Суфіксальним утворені слова : А добре, чайник, радість; В пишучи, ранній, пригода; Б темно, сміючись, відгук; Глюдський, дощовий, спросоння 4. Усі складні слова треба писати через дефіс: А напів/живий, , сільськогосподарський, південно/східний; Б кисло/молочний, ледве/ледве, жар/птиця;

Моє улюблене місце відпочинку – хвойний ліс за містом. Це по-справжньому чарівне місце. У лісі чимало хвойних дерев. Всі вони дуже гарні. Аромат у цьому місці стоїть неймовірний, адже хвоя має свій особливий запах. У лісі є чимало галявинок, на яких люди можуть розташуватися для відпочинку.

     Якщо пройти лісом близько двох кілометрів, то можна вийти до річки. Проте до неї треба спускатися вниз. Краєвиди у цьому місці відкриваються дійсно чудові. Видно протилежний берег річки, на якому не живуть люди. Скалистий берег, ялинки та сосни, синя річка – все це дозволяє душі надихнутися природою, відпочити від поспіху міста. Хвойний ліс – розкішне місце для відпочинку.

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).

Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).