Вітальний потиск рук" Важливим невербальним знаком вітання є потиск рук. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ. Ще й нині в Японії потиск рук на знак вітання використовують переважно у спілкуванніз європейцями й американцями, а жінки уникають його взагалі, бо це сприймається негативно. У Європі потиск рук застосовують не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто, а в німців, навпаки, рукостискання настільки поширене, що, як пишуть місцеві гумористи, саме за ним у світі впізнають туристів із Німеччини. Першим руку подає старший молодшому, жінка – чоловікові, соціально вищий – соціально нижчому, а не навпаки. Якщо присутніх багато, то доречно обмежитися потиском рук із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, вклонившись, привітатися словами. Вітатися за руку з людьми, які сидять за обідом чи вечерею, не треба. Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола. Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо. Чоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку сидячи. Коли руки мокрі, брудні тощо, потрібно, вибачившись, привести їх до порядку і тоді обмінятися потиском рук. Тут можна обмежитися словесним вітанням і поклоном з приємною усмішкою. Подають тільки праву руку. Ліву руку, зап’ясток чи передрам’я можна для вітання тільки найближчим друзям, і то як виняток. Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету. Натомість чоловіки мають завжди, за винятком великого морозу, травм тощо, подавати оголену руку. Накривати стиснуті руки лівою рукою, брати нею партнера за лікоть, вище ліктя, за плече етикет дозволяє тільки між дуже близькими людьми. Якщо людині подають руку, грубо порушуючи етикет (наприклад, молодий хлопець жінці, старшій за нього і вищій за соціальним становищем), то свою руку треба Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно (Я. Радевич-Винницький). (Нижче виконайте завдання за змістом тексту)
3. Тематичним реченням тексту є :
А) Потиск рук – це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ
Б) У Європі потиск рук застосовується не всюди однаково
В) Подають тільки праву руку
Г) Важливим невербальним знаком вітання є потиск рук
4. Правильну кількість абзаців, з яких складається текст, зазначено в рядку *
А) Три
Б) Чотири
В) П'ять
Г) Шість
5. Першу мікротему тексту відбито в реченнях
А) 1-5
Б) 1-4
В) 1-3
Г) 1-2
6. Паралельний вид зв’язку речень властивий реченням рядка
А) Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету.
Б) Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола.
В) Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо.
Г) Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно.
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":