Вікторина. «Кому з героїв оповідання «Ялинка» належать ці слова?» 1) Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? улс
Horch
2) Чого батько журяться? Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?
3) Коли б це снігу не було, наче хмара насувається. Не гайся, Васильку, бо не рано...
4) Вернусь назад до саней і звідти поїду навпростець дорогою.
5) Сніжок! Сніжок! Пустіть нас, мамо, надвір!
6) Ой лишенько! Як той бідний Василько приб'ється додому в таку негоду!
7) Просили вас на вечерю батько й мати, і я вас Будьте здорові з Святим вечором!
8) Та хазяїн послали мене по ваші сани. Ще й казали і цю ялинку відвезти до пана...
9) Слава тобі, Господи! ...Слава тобі, Господи, що він живий!​

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.

Кожен з нас неодноразово був свідком неналежної поведінки дитини на вулиці, в магазині або на зупинці транспорту. Маленькі діти найчастіше влаштовують істерики щодо своїх бажань, підлітки – шумлять, псують майно, смітять, а то і курять, лихословлять. Дитина повинна знати правила поведінки громадських місцях.

Навіть, якщо дітям про них і відомо – а в дитячому саду і в школі про це говорять обов’язково, часто вони не розуміють простих речей:

культурні навички – це основа життя в суспільстві;

вихованій людині простіше налагодити відносини з іншими людьми;

за порушення правил поведінки в громадських місцях можуть покарати їх батьків, а для підлітків з 14-ти років настає особиста відповідальність.

Починати навчання правилам поведінки потрібно з перших років

Навчання основам правильної поведінки в суспільстві треба починати першого року життя – і це одне з основних завдань батьків, Навичкам, як себе вести поряд з чужими людьми, в таких громадських місцях, як магазин, театр, музей, транспорт і навіть дитячий майданчик, треба навчати малюка так само, як і чистити зуби або зав’язувати шнурки.

ПЕРЕЛІК ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ПОЗА ДОМІВКОЮ

Існують офіційні правила поведінки дітей – їх перелік можна знайти в дитячих і навчальних закладах. Вимоги до поведінки підлітків, звичайно, набагато складніші, ніж для малюків, але основні, загальні для всіх, наведені в списку:

На вулиці і в громадських місцях розмовляти без крику, не шуміти, не заважати іншим людям.

Виявляти ввічливість до дорослих людей, допомагати маленьким. Бути уважними до людей з обмеженими можливостями.

Дотримуватися чистоти в громадських місцях – не смітити, не плюватися, берегти зелені насадження.

Берегти суспільне і чуже майно.

Не робити негідних вчинків і оберігати від них друзів. Це означає: не ображати інших, не брати чужі речі, не знущатися над тваринами і ін.

Без супроводу дорослих діти до 16 років не можуть перебувати на вулиці після 21 години вечора

Ці основні вимоги включають і цілий ряд заборон для школярів і підлітків:

Брати участь в будь-яких акціях, які порушують порядок в громадських місцях.

Розпивати спиртні напої, палити, лихословити, грати в карти в громадських місцях.

Займатися торгівлею і перепродажем.

Не можна забиратися в підвали, на дахи, на залізничні вагони.

Їздити на підніжках громадського транспорту.

Самостійно купатися без супроводу дорослих.

Хуліганити, кидаючи каміння в проїжджаючий транспорт, накладати різні предмети на рейки.

Дітям до 16 років заборонено виїжджати на скутері на дорогу

Для підлітків існує також заборона їздити на велосипеді до 14 років, а на мопеді чи скутері – до віку 16 років.

ЧОМУ БАТЬКИ ПОВИННІ НАВЧИТИ СВОЮ ДИТИНУ

Існує також цілий ряд неформальних вимог, з якими батьки повинні ознайомити свою дитину буквально в перший вихід в будь-яке суспільне місце.

Наприклад, при відвідуванні зоопарку треба малюкові пояснити, що не можна лізти до клітин тварин, кидати що-небудь в них, дражнити і шуміти, щоб не налякати і не заважати іншим людям.

Перед відвідуванням театру треба пояснити дітям, як потрібно поводитися.

Також дитину треба навчити, як треба поводитися в театрі, в кіно і пояснити, чому правила поведінки в цих громадських місцях відрізняються. Діти повинні розуміти, чому вихована людина не повинен голосно розмовляти в цих закладах, шарудіти фантиками, вставати під час представлення або фільму. Дітей цікавить, чому в театрі не можна їсти і пити під час вистави, а в кіно можна купити попкорн і взяти напій. У музеях і на виставках не можна чіпати експонати, треба слухати екскурсовода і не заважати іншим відвідувачам.

Діти повинні поступатися місцем людям похилого віку

Правила поведінки в громадському транспорті включають кілька аспектів. По-перше, це елементарна ввічливість. Дитину треба навчити, що прийнято пропускати вперед при вході жінок і літніх людей, поступатися їм місце, не можна розштовхувати пасажирів ліктями. По-друге, вихована людина обов’язково оплачує проїзд. Третє вимога – смітити в салоні, не забруднювати його написами. У транспорті не треба голосно сміятися, розмовляти, вмикати музику, будь-яким відволікати водія від дороги.

Навчіть малюка користуватися носовичком і серветками

Інші вимоги до поведінки в суспільстві включають такі моменти:

При кашлі та чханні прийнято прикривати рот.

Користуватися носовою хусткою при нежиті.

Чи не виходити на вулицю недбало одягненим і незачесаним.

Акуратно і тихо їсти в закладах громадського харчування, користуватися серветками.

Не можна публічно відгукуватися грубо або погано про інших людей або події, що відбуваються.

НАВЧАННЯ ВВІЧЛИВОСТІ

Це один з важливих етапів розвитку культури поведінки і починати навчання треба з перших слів малюка. Найкраще це робити не повчаннями, що, якщо хочеш щось попросити, то треба сказати слово «будь ласка», а показувати це щодня на своєму прикладі.

Коли батьки просять дитину і при цьому самі говорять слова ввічливості, то малюком це буде сприйматися як норма і спеціально вчити його не буде необхідності.