Марко Вовчок на своєму віку зазнала багато злого і доброго, смутку і радості, зрад і відданості, поразок і успіхів, розчарувань і захоплень. В її долі були і незаслужені образи недоброзичливців та заздрісників, і мстиві наклепи, і люти нападки, зокрема, тих «сестер та братів по перу», які звинувачували її в тому, що вона «вкрала» їхню славу. Вона, як і кожна людина, болісно переживала, відчувала тугу і скорботу, ненависть і обурення, але вона вміла цього не показувати, не намагалася себе захистити, не вступала в суперечки і не поступалася своїми принципами не за яких обставин. Вона писала синові Богдану: «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом».
Мешкаючи на Київщині в Богуславі та селі Хохітві, вона займалася збором фольклорних матеріалів. В той час у неї прокинулася колишня Марко Вовчок – вона знову узялася за перо. Але коли вона переїхала до Нальчика, то стала вести замкнений б життя. Також і Богданова недоля завдавала їй тяжких переживань. Він, будучи активним діячем політичної організації «Земля і воля», постійно зазнавав переслідувань. Дедалі загострювалася серцева хвороба, з’явилася задишка. І 10 серпня 1907 року письменниця померла. Поховали її в саду на власній садибі, яка з часом стала легендарним музеєм-заповідником.
Спадщину, яку залишила письменниця, складають романи та повісті «Три долі», «Кармелюк», «Інститутка», «Гайдамаки», «Маруся», дві книги «Народних оповідань», художні нариси «Листи з Парижа», переклади творів німецької, французької, польської, англійської літератури, твори російською мовою, критична стаття «Мрачные картины». Творчість письменниці різноманітна за тематикою, але життя селян було провідною її темою – непримиренність між поневоленим народом та кріпосниками, трагічне становище народу, його непереборне прагнення до визволення.
Характерна особливість цих творів полягає в тому, що вони є розповіддю від першої особи. Оповідачами в творах найчастіше стають дівчата і жінки, які розказують про випадки з життя близьких людей чи власного життя, і тому читачі сприймають їх, як живих свідків, конкретних представників тогочасного суспільства. Саме тому твори Марка Вовчка мають значення правдивих документів кріпосницької епохи.
Саме такою була письменниця Марко Вовчок – видатна авторка правдивих, талановитих творів про життя трудового народу і покріпаченого селянства, виразниця їхніх прагнень і дум, борець за людські права і волю, справжня жінка-легенда. Твори талановитої письменниці для всіх поколінь читачів є джерелом глибокого пізнання трагічної сторінки нашої історії – кріпацтва, тому що вони є правдивими документами тієї епохи, а читання творів Марко Вовчок приносить естетичну насолоду своїми яскравими описами.
Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.
Объяснение:
Складане сполучникове речення може бути:
1. Складносурядне
Настане час - і піде все в архів.
2. З розділовими сполучниками сурядності
І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв.
3. З єднальними сполучниками сурядності
Задощило, і фільмування довелося припинити.
4. З протиставними сполучниками сурядності
Слово - срібло, а мовчання - золото.
5. Складнопідрядне
Нехай ще раз послухаю, як те море грає.
6. Підрядне означальне
Життя - це оббирання з реп'яхів, що пазурами валялися в душу.
6. Підрядно зв'ясувальне
Не можна допустити, щоб людиною керував страх.
7. Підрядно обставинне місця
Тепер я скрізь, де світло і любов.
8. Підрядно обставинне часу
Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
9. Підрядно обставинне дії, міри та ступеня
Сердега так перелякався, що аж тремтить.
10. Підрядно обставинне порівняльне
Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.
11. Підрядно обставинне причини
Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли.
12. Підрядно обставинне мети
Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити.
13. Підрядно обставинне умови
Якби ви вчились так, як треба, то і мудрість би була своя.
14. Підрядно обставинне допустове
Незважаючи на те що починався дощ, ми все одно пішли на пляж.
15. Підрядно обставинне наслідкове
Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.
16. Складнопідрядне з різними видами зв'язку
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.
Марко Вовчок на своєму віку зазнала багато злого і доброго, смутку і радості, зрад і відданості, поразок і успіхів, розчарувань і захоплень. В її долі були і незаслужені образи недоброзичливців та заздрісників, і мстиві наклепи, і люти нападки, зокрема, тих «сестер та братів по перу», які звинувачували її в тому, що вона «вкрала» їхню славу. Вона, як і кожна людина, болісно переживала, відчувала тугу і скорботу, ненависть і обурення, але вона вміла цього не показувати, не намагалася себе захистити, не вступала в суперечки і не поступалася своїми принципами не за яких обставин. Вона писала синові Богдану: «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом».
Мешкаючи на Київщині в Богуславі та селі Хохітві, вона займалася збором фольклорних матеріалів. В той час у неї прокинулася колишня Марко Вовчок – вона знову узялася за перо. Але коли вона переїхала до Нальчика, то стала вести замкнений б життя. Також і Богданова недоля завдавала їй тяжких переживань. Він, будучи активним діячем політичної організації «Земля і воля», постійно зазнавав переслідувань. Дедалі загострювалася серцева хвороба, з’явилася задишка. І 10 серпня 1907 року письменниця померла. Поховали її в саду на власній садибі, яка з часом стала легендарним музеєм-заповідником.
Спадщину, яку залишила письменниця, складають романи та повісті «Три долі», «Кармелюк», «Інститутка», «Гайдамаки», «Маруся», дві книги «Народних оповідань», художні нариси «Листи з Парижа», переклади творів німецької, французької, польської, англійської літератури, твори російською мовою, критична стаття «Мрачные картины». Творчість письменниці різноманітна за тематикою, але життя селян було провідною її темою – непримиренність між поневоленим народом та кріпосниками, трагічне становище народу, його непереборне прагнення до визволення.
Характерна особливість цих творів полягає в тому, що вони є розповіддю від першої особи. Оповідачами в творах найчастіше стають дівчата і жінки, які розказують про випадки з життя близьких людей чи власного життя, і тому читачі сприймають їх, як живих свідків, конкретних представників тогочасного суспільства. Саме тому твори Марка Вовчка мають значення правдивих документів кріпосницької епохи.
Саме такою була письменниця Марко Вовчок – видатна авторка правдивих, талановитих творів про життя трудового народу і покріпаченого селянства, виразниця їхніх прагнень і дум, борець за людські права і волю, справжня жінка-легенда. Твори талановитої письменниці для всіх поколінь читачів є джерелом глибокого пізнання трагічної сторінки нашої історії – кріпацтва, тому що вони є правдивими документами тієї епохи, а читання творів Марко Вовчок приносить естетичну насолоду своїми яскравими описами.
Объяснение: