Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Дід Панас наробив багато квасу і вирішив заховати від дружини - баби Фросі. Бо вона йог дуже полюбляла. Як побачить десь квас, то потрошку-потрошку весь і витягає. Де сховати кум підказав. Зарили на городі. Та, коли баби не було вдома, ходили і частували. Гадали вистачить на все літо.
Та жінка ніби відчувала нахабну зраду. Пристьобалася до діда : " Піди на кукурудзу. Проріди, бо вже люди сміються. Кажуть, що в нашій кукурудзі ночами вовки виють. Так вона позаростала бур"янами." І не відстає. Ніколи навіть не гляділа на цю кукурудзу до осені, а тут причепилась як реп"ях.
А там же банки з кваском зариті.
А спека в те літо страшна стояла. Ліньки було діду на город виходити з сапою та граблями. Тільки обіцяв. Та одного разу невгамовна баба так почала сваритися, що не витримав та пішов до кума жалітися. Прийшов аж під вечор. Йде, чує квасовий дух стоїть від їхнього подвір"я. Злякався, ходу прискорив. Дивиться, а під тином стоять побиті банки. Зайшов до хати. А баба добра-добра сидить квасок п"є та хитро посміхається.
- Як знайшла? Чому декілька банок побила?
- Посварилися ми, діду, а я собі думаю, що це негоже так перед Богом та людьми вести себе на старісь. Але перед сусідами все одно соромно. Вмрішила сама прорідити. І ось, що знайшла. Зрозуміла, що ти мені на день народження гостинець готував. Пробач, що трохи побила. Я ж не знала.
Що сказати на таке. Обійняв дід бабу та й засумував. Знов готквати квас прийдеться.
Дід Панас наробив багато квасу і вирішив заховати від дружини - баби Фросі. Бо вона йог дуже полюбляла. Як побачить десь квас, то потрошку-потрошку весь і витягає. Де сховати кум підказав. Зарили на городі. Та, коли баби не було вдома, ходили і частували. Гадали вистачить на все літо.
Та жінка ніби відчувала нахабну зраду. Пристьобалася до діда : " Піди на кукурудзу. Проріди, бо вже люди сміються. Кажуть, що в нашій кукурудзі ночами вовки виють. Так вона позаростала бур"янами." І не відстає. Ніколи навіть не гляділа на цю кукурудзу до осені, а тут причепилась як реп"ях.
А там же банки з кваском зариті.
А спека в те літо страшна стояла. Ліньки було діду на город виходити з сапою та граблями. Тільки обіцяв. Та одного разу невгамовна баба так почала сваритися, що не витримав та пішов до кума жалітися. Прийшов аж під вечор. Йде, чує квасовий дух стоїть від їхнього подвір"я. Злякався, ходу прискорив. Дивиться, а під тином стоять побиті банки. Зайшов до хати. А баба добра-добра сидить квасок п"є та хитро посміхається.
- Як знайшла? Чому декілька банок побила?
- Посварилися ми, діду, а я собі думаю, що це негоже так перед Богом та людьми вести себе на старісь. Але перед сусідами все одно соромно. Вмрішила сама прорідити. І ось, що знайшла. Зрозуміла, що ти мені на день народження гостинець готував. Пробач, що трохи побила. Я ж не знала.
Що сказати на таке. Обійняв дід бабу та й засумував. Знов готквати квас прийдеться.