Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.НАПРИКЛАД: він, ми, щось (вказують на особу, предмет);той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки(вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.НАПРИКЛАД:: Я принесу тобі свою надію... (В. Симоненко).
- Мене давно непокоїть одне питання.
- Яке?
- Невже ти можеш дивитися цей жах?!
- Що ти маєш на увазі?
- Ну, в даному випадку "Поле чудес".
- Ой, облиш. Мені взагалі немає різниці, що дивитися.
- А мені вже так воно набридло! Здається, оце ще моя бабуся дивилася, коли молода була.
- Ну тоді що мені дивитися по тому телевізору?
- Згоден, дивитися нема чого. Всі передачі - неначе спеціально зроблені для особливо тупих.
- Ха-ха-ха, щоб вони стали ще тупішими!
- Достеменно так. Ходімо краще на спортивний майданчик. Ти скільки разів можеш підтягнутися?
- Ну, разів шість або сім... Добре, вимикаю, ходімо.
Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.НАПРИКЛАД:: Я принесу тобі свою надію... (В. Симоненко).