Відокремленое означення в реченні:
А) Вірю завжди в широчінь океанну серця вразливого серця людського.
Б) На чужу роботу дивлячись, ситим не буде.
В) Гриць на повні груди вдихнув повітря, сповнене евкаліптових паходів.
Г) Ніхто з дітей не осмілився зайти до хати, зостались на вулиці.
2.Хочу зробити тобі подарунгок. (означено-особове)
3.Тим часом розвиднялося, світало. (безособове )
4.У лузі пахне вогкою травою. (безособове )
5.Не всякму слуху вір. (узагальнено-особове)
6.Довіряй, але перевіряй.(узагальнено-особове)
7.Кажуть, що вночі на передмістя Осінь приблукала з хуторів. (неозначено-особове)
8.мелодію розлили серед хлібів,поміж шовкових трав.(неозначено-особове)
9.Весна.(називне)
10.Пізній вечір.(називне)
Дзвіни́ця Софі́йського собо́ру — дзвіниця собору святої Софії у Києві, пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко[1][2][3]. Є одним з українських національних символів та символів міста Києва[3][8][9].
Збудована в 1699–1706 роках[5][7] коштом гетьмана Івана Мазепи[1]. Значно перебудовувалась у 1744–1748 роках за проектом Йогана Шеделя, у 1851–1852 роках за проектом єпархіального архітектора Павла Спарро надбудовано четвертий ярус[5]. Вертикальна домінанта Верхнього міста[1]. Складова частина Національного заповідника «Софія Київська»[10].
Занесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527 (в комплексі монастирських споруд Собору Святої Софії)[11]. Є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/2[12].
Объяснение: