Відокремленим означенням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) * А Сумно звичайно що всі дістають свої мобільники замість того щоб насолоджуватися концертом.
Б Радість не поділена з другом це не радість навіть не піврадості а якась поганська четвертушка мізерія якась.
В Іноді те чого як нам здається ми зовсім не хочемо виявляється саме тим що нам найбільше потрібно.
Г Коли притомить нас дорога нап'ємось грому молодого як пьють з беріз холодний сік.​

Герой моєї розповіді — це маленький кролик. Він живе в моєї сестри Каті. Звуть кролика Банні на честь героя відомого мультфільму.Домашній декоративний кролик — це справжнє маленьке чудо. Банні пухнастий та м'якенький. Також він руденький, має біленькі лапки, “комірець” та пузо. Також кролик має великі кумедні очи та смішні довги вуха.Банні живе у квартирі, у власній клітці. Харчується він сіном. Виявляється, що домашні кролики їдять сіно. Я сам був здивований, коли дізнався про це.Банні рідко буває на вулиці, і тільки на спеціальному кролячому повідку. Одного разу, під час пікніку на галявині, він втік. Ми шукали його в кущах. І сестра тоді дуже перелякалась. Тому кролик переважно прогулюється по квартирі, смішно підкидаючи задні лапи.Улюблене заняття Банні — робити шкоду. Тобто гризти все, що погано лежить! Останнім разом його шкода навіть коштувала грошей. Мандруючи квартирою, Банні перегриз шнури від компютерних колонок. А ще раніше від кролика постраждав кабель телевізора.Банні вміє робити шкоду швидко та вправно. Якщо він десь тихенько ховається за меблями або крутиться біля побутової техніки, значить, біда! Кролик готується щось перегризити! Катя стримголов біжить, щоб завадити шкоді. Але іноді вона навіть не встигає відкрити рота, щоб крикнути: “Банні! Геть”! Чути тільки: “Клац!” І справу вже зроблено, немає шнура.Але незважаючи на це, я обожнюю Банні. Я вважаю, що домашній кролик — найкумедніша та найзворушливіша тварина на світі!

Мила серцю Україна — це земля дідів і прадідів наших. Тут народилися наші батьки, на цій землі й ми зробили свої перші кроки. Споконвіку тут жили люди, працювали, ростили дітей. І до матінки-природи ставилися вони з пошаною. 

Чому ж сьогодні так гостро та невідкладно постала проблема екології? Чому ж досить часто наші сучасники насмілюються втручатися у світ природи? Мабуть, тому, що вважають себе за можновладних господарів, приборкувачів природи, які надто гарно знають закони Всесвіту. До недавніх часів утілювали грандіозні проекти осушення боліт, будівництва потужних атомних електростанцій, навіть повороту північних рік. Усе це було страшною помилкою. Подібні проекти мали б принести користь лише людям, але не природі. І сьогодні ми на собі відчуваємо наслідки такого хижого господарювання. 

Страшним лихом для всього українського народу стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Слід згадати, що радіаційний фон у Чорнобилі зразу після трагедії перевищував природний рівень у вісімдесят сім тисяч разів. Наслідком цієї катастрофи стали сотні тисяч калік і хворих, сотні тисяч квадратних кілометрів, забруднених радіонуклідами. Чорна хмара чорнобильського лиха сягнула аж півночі Європи. Однак найбільше постраждали Україна, Білорусія й Росія. 

Я гадаю, що атомні електричні станції — надто небезпечні об'єкти. Серед небезпек, які вони приховують, є ще одна. Атомні електростанції для охолодження своїх реакторів забирають чисту воду, і ми можемо бачити, як міліють природні водоймища, знижується рівень ґрунтових вод. 

Треба жити в порозумінні з природою, берегти та примножувати її чарівні багатства. Сьогодні, за часів української державності, ми повинні особливо пильно берегти свою землю, дбати про її красу, піклуватися про її здоров'я. 

Ми зробимо так, щоб екологічні катастрофи не повторювалися, а чудові краєвиди завжди милували людське око.