Відокремленим означенням можна замінити підрядне речення в рядку
А Дійсність справді скидалась на гарну світлу казку, де зима справляла свято першого снігу.
Б Сходила така темна хмара, що на її тлі розпливалося чорне галуззя ще не повитих листом акацій.
В У райському саду ніколи не в'януть квіти і не втихають співи, бо там усе вічне — і радість, і світло, і життя.
Г Дуже обережно ми спускаємося в стару-престару балку, що залита густим-прегустим туманом.
Д А на схилі дня, коли заходить сонце, так гарно слухати величну симфонію останніх днів літа.
В одном тенистом лесу был небольшой деревянный дом, в нем жил старый охотник. Охотник был добрым и уже много лет жил с зверьми в дружбе. Вы наверное спросити, о том как такое могло случится, что охотник и дружит с зверьем... Для начала послушайте историю, а потом решите.
В расцвете сил и с бодрым духом, молодой охотник пришел в огромный лес. У него был большой ранец и ружъе. Лес этот был далеко от города и охотник хорошо заготовил припасы . В первый свой день он удачно подстрелил фазана и имел с него сытный ужин. Следующие два дня вышли мение удачными. Он не поймал больше никого, хотя в лесу оказалось много зверей, но то ли охотник был еще неумел, толи звери умные. Когда продукты начали иссякать он решил повернуть обратно, но ночью его ночлег из сухих листьев и порох намочил дождь. Это показалось сначала маленькой неприятностью, но днем охотник понял, что он еще заблудился. Жуткие страхи окутали его душу. Он не знал, что делать. Но звери живущие в этом лесу и наблюдавшие за незнакомцем, решили ему. Первым подошел небольшой олень и посмотрел на охотника умными глазами. Охотник был голоден и хотел уже напасть на зверя, но понял, что это его погубит. Олень повел охотника за собой и показал выход из леса. На следующий год охотник перебрался жить в этот же лес и начал ухаживать за зверьми, особенно он подружился со своим оленем.
Картина Володимира Орловського "Дніпро" - це натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність. Присвятив картину Володимир Орловський українській природі, її чарівній, неповторній о красі. Тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода Дніпра з його обривистими берегами. Чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. Далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. Як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу Дніпровських вод. Ця картина заслуговує найбільшого визнання.