ів. Частка є в рядку
А написала б книгу
Б красивий, але злий
В біля озера
Г понад озером
2. Лише частки записані в рядку
А б, ані, і, в, на
Б чи, не, хай, мовляв, з-понад
В хіба, невже, лишень, справді
Г мовби, ніби, із-за, що, тільки
3 . Обидві частки пишуться через дефіс в рядку
А нехай/готує, тому/то
Б що/сили, знайшов/таки
В бозна/чому, читай/но
Г таки/знайшов, казна/коли
4. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/кого, не/писав, ні/що
Б казна/як, як/то, як/небудь
В що/небудь, сказав/би, хай/живе
Г нехай/іде, ти/ж, таки/взяли
5.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/який, не/наш, ні/чого
Б казна/де, як/то, дай/но
В що/небудь, сказав/би, хай/живе
Г нехай/буде, прийди/ж, таки/прийняли
6. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/хто, не/знав, ні/хто
Б казна/хто, як/то, як/небудь;
В хто/небудь, прийшов/би, хай/буде
Г хай/співає, ти/ж, таки/переміг
7.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким
Б слухала/б, хтозна/який, таки/прибув
В прийди/ж, вийшла/б, таки/зробив
Г хтозна/коли, що/небудь, не/працює
8.Усі вигуки пишуться через дефіс у рядку
А ай/ай/ай! ку/ку! їй/Богу!
Б ха/ха/ха! го/ді! ов/ва!
В їй/бо! а/гов! ге/й!
Г їй/право! тьох! ну/ну!
9. Через дефіс пишуться вигуки в рядку
А добри/день, на/добраніч, слава/Богу
Б а/а/ах, но/о/о, киць/киць, ой/ой
В кру/кру, їй/Богу, на/здоров’я
Г будьте/ здорові, до/побачення
10. У реченні вигук може переходити в іншу частину мови і тоді виступатиме
А головним членом речення
Б другорядним членом речення
В і головним, і другорядним членом речення
Г не є членом речення
Летiвши в ракетi вони помiтили що бiля зiрки яка почала згасати чийсь космiчний корабель.Це виявилися космiчнi пiрати. Але у космонавтiв не було зброi аби перемогти iх. Щож робити ? Один з комонавтiв скрикнув вiд жаху i космiчнi пiрати ix помiтили. Космонавтiв було взято у полон.
Поруч пролiтала бригада космонавтiв з планети Земля. на той момент на Землi був 4017 рiк. в них була зброя i вони перемогли пiратiв та визволили полонених.Виявилося пiрати хотiли викрасти зiрку але разом космонавти повернули ii на мiсце.
АРОМАТ ЛЬВОВА
Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колишній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.
Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.
Заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вірменської громади й одним із культурних центрів львівського поспільства. Щоразу, крокуючи Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої Петром Красовським із Лугано, лагідно проникає в твою свідомість. Відгороджене ґратками подвір'я Вірменського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михайла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.
Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лаконічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць Львова — ампірний будинок «Пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. Поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню простору...