ів
4. Продовжте твердження: «До складних речень із різними видами зв'язку належать синтаксичні конструкції...». / /
А По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку: за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чорний колір.
Б Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.
В Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав.
Г Ти не дивуйсь, що гаснуть зорі, як зійде ранок золотий, що хвилі ніжні і прозорі змивають берег кам'яний.
Д Хай кущ старий і всохне без дощів, весною пагін молодий цвістиме.
5. Укажіть ДВІ складні синтаксичні конструкції, у яких правильно вжито розділові знаки. / /
А Протягом усієї довгої зими я відчував, щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться.
Б Тухля була оселя не дуже давня і деревина, що росла на тухольській долині, була геть-геть молодша і до тої липи.
ВМожливо, та сосна ввійшла в моє життя і поселилась в якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю, побачив ту велич і красу, яка стала у моєму житті вирішальною.
ГМожливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди та ще в інші знайомі їм місцинки, щоб залишити корм для підгодівлі зайців, козуль, оленів.
ДПрацює Тоня, купає овець, швидко, спритно і якось аж сердито наче хоче їх своїм рогачиком потопити, працює, а душа горить, а думки все про Віталика.
6. Установіть відповідність / /
Характеристика речення
1) складносурядне
2) складнопідрядне
3) безсполучникове
4) з різними видами зв'язку
Приклад
А Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.
Б Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.
В Скрізь: на подвір'ї, і в саду, і на городі — все тяглося до сонця і раділо йому.
Г У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну цілувала ти під шелест верховіть.
Д Яблуня гупнула яблуком, зітхнув с татарський брід, а з хмари ошелешено вискочив місяць, і на подвір’ї ожили чорнобривці.
Текст
7. Паралельний вид зв'язку речень властивий реченням рядка / /
А Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету.
Б Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола.
В Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо.
Г Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно.
8. Увідповідніть речення із засобами зв'язку, якими їх з'єднано. / /
1) вставне слово
2) прислівник
3) вказівна частка
4) синтаксичний паралелізм
АВажливим невербальним знаком вітання є потиск рук. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ.
БПершим руку подає старший молодшому, жінка - чоловікові, соціально вищий – соціально нижчому, а не навпаки. Якщо присутніх багато, то доречно обмежитися потиском рук із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, вклонившись, привітатися словами.
ВУ Європі потиск рук застосовують не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто, а в німців, навпаки, рукостискання настільки поширене, що, як пишуть місцеві гумористи, саме за ним у світі впізнають туристів із Німеччини.
ГЧоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку сидячи.
Д Коли руки мокрі, брудні тощо, потрібно, вибачившись, привести їх до порядку і тоді обмінятися потиском рук. Тут можна обмежитися словесним вітанням і поклоном з приємною усмішкою.
9. Відновіть текст, упослідовнивши речення. / /
(1) В іншій легенді розповідається, що вночі дельфіни перетворюються на вродливих жінок із довгим шовковистим волоссям. (2) Місцеві жителі називають цих величезних річкових мешканців «бото». (3) Аборигени вірять, що зачаровані індіанські юнаки назавжди вирушають за ними в підводне царство. (4) У найбільшій у світі річці Амазонці живуть рожеві дельфіни. (5) Вони виходять на берег, розчісують волосся. (6) Одна індійська легенда розповідає, що бото співають солодкими голосами, тягнучи в безодню самотніх мандрівників (З усемережжя).
збільшення
50 років у житті Всесвіту - це лише невловима мить… А ось у житті людини, житті творчого колективу чи навчального закладу - то ціла епоха, за якою стоїть не одне покоління із своїми традиціями, досягненнями і проблемами… Так було і в історії нашого класу бандури, відкритого тепер уже у далекому 1961 році.
Першими викладачами по класу бандури працювали Галина Дмитрівна Тищенко, Діана Степанівна Єрофеєва, Ольга Леонідівна Тарсунова, Володимир Петрович Науменко. Саме вони набрали і навчали найперших учнів-бандуристів нашої школи. А їх було тоді зовсім не багато. У 1966 році закінчили школу по класу бандури 7 учнів. А потім, щороку, по одному - два учні.
На повну силу клас бандури заявив про себе коли у школі почало працювати подружжя Кобилянських: Оксана Михайлівна, українська красуня із м'яким чарівним голосом, та Леонід Леонідович - народний кобзар, талановитий музикант і неординарна особистість. То справді було цікаве творче життя миргородських бандуристів і їхніх учнів, де поєднались в одне ціле навчання, концертна діяльність і… перші перемоги на творчих оглядах і конкурсах. Уже у 1970 році ансамбль бандуристів школи (керівник Л.Л.Кобилянський) здобув вагому перемогу у республіканському огляді "Творчість юних", і його нагородили Почесною грамотою Міністерства культури УРСР.
Я не знаю, чи вам щось говорить бандура,
Чи якісь почуття з глибини підійма.
А у мене чудна, дивовижна натура:
Від бандури хворію, і ліків від неї нема.
Ці ліричні рядочки, мабуть, чи не найкраще характеризують творчу натуру і педагогічний хист іще одного ветерана-бандуриста нашої школи - Раїси Дмитрівни Солдатової. Талановита випускниця Рівненського державного музичного училища, вона з 1975 року почала наполегливо працювати над створенням у школі тепер уже капели бандуристів. Немало сил і часу витратила Раїса Дмитрівна, доки вдалося придбати необхідну кількість хороших бандур та відшліфувати творчу і виконавську майстерність цього самобутнього учнівського колективу, виступам якого щиро і сердечно аплодували вдячні глядачі не тільки Миргорода, а й навіть далеко за його межами.
- А першими учасниками новоствореного ансамблю, - згадує Раїса Дмитрівна, - тоді стали сестри Красько Люба і Ніна. Вони приїздили до музичної школи із села Гасенки. Сьогодні це висококваліфіковані спеціалісти, викладачі по класу бандури у м.Лубнах, мають власних талановитих учнів. Із часом ансамбль збільшився до 25 учасників. У 1994 році він перетворився на капелу. При капелі існував квартет бандуристів: Сколотова Оксана, Стрижова Таня, Ільяшенко Марина та Зінчик Вікторія. Усі учасники капели з любов'ю ставились до свого інструменту, в колективі панувала дружба. Роботи було багато, регулярно проводились групові і загальні репетиції і, звичайно ж, концерти в трудових колективах, навчальних закладах і санаторіях міста, на Сорочинському ярмарку. Усі учасники капели працювали весело, завзято, мали в репертуарі понад 20 творів: українські народні пісні та танці, твори А. Пашкевича, І. Коваля, В. Войта, М. Гвоздя, А. Грицая та інших.
Я щаслива, згадуючи свій колектив, і безмежно вдячна своїм учням за співпрацю, - сказала на закінчення розмови Раїса Дмитрівна.
Слід також відзначити, що учні Р. Д. Солдатової неодноразово ставали лауреатами Всеукраїнського огляду-конкурсу ім.В.Кабачка: Сколотова Оксана (1995 рік, диплом І ступеня), Стрижова Тетяна (1996 рік), Ільяшенко Марина (1998 рік, диплом І ступеня) та лауреатами обласного конкурсу "Юний віртуоз Полтавщини"; Табачна Ірина (1993 рік, І місце), Стрижова Тетяна (1996 рік, ІІ місце), Ільяшенко Марина (1997 рік, гран-прі), Зінчик Вікторія (1997 рік, І місце).
Справу, розпочату ветеранами-бандуристами, продовжила колишня випускниця Миргородської ДМШ (викладач Солдатова Р. Д.) Ірина Василівна Литвиненко. Нині у школі працюють молоді спеціалісти Тетяна Юріївна Бойко та Надія Валентинівна Явтушенко. Разом із своїми викладачами нинішні учні школи Деркач Віка, Комарницька Олена, Сушко Наташа, Пикало Вероніка, Голомис Аліна, Тарасенко Маша, Коршунова Маша та Македон Аня з усіх своїх дитячих сил намагаються відродити незаслужено призабуту славу класу бандури нашої школи, який 17 грудня відзначив своє п'ятдесятиліття від дня створення.