Дуже часто нам говорять "хочеш їсти калачі не сиди на печі".загалом нам це говорить страше покоління,адже наші бабусі та дідусі бачили все,і радість,і горе,і щастя.Вони розумніші,і ми повиння їх прислухатися,але нам дуже цікаво що означає цей вислів. У кожного з нас своя праця: у школярів і студентів — навчання, у їхніх батьків— робота, у дідусів і бабусь — піклування про дітей та внуків. Та саме за цю щиру, наполегливу працю поважають людей інші. Щоб досягти чогось, щоб покращити себе й оточення, треба наполегливо працювати. Недарма часто повторюють, що праця перетворила мавпу на людину.І якщо,ми не будемо працювати,то не чого з цього доброго не беду!
Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.
У кожного з нас своя праця: у школярів і студентів — навчання, у їхніх батьків— робота, у дідусів і бабусь — піклування про дітей та внуків. Та саме за цю щиру, наполегливу працю поважають людей інші. Щоб досягти чогось, щоб покращити себе й оточення, треба наполегливо працювати. Недарма часто повторюють, що праця перетворила мавпу на людину.І якщо,ми не будемо працювати,то не чого з цього доброго не беду!
Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.