Уже давно зійшло сонце. Велике й червоне, воно ходило між дубами й осичиною. Ним уже все довкола накрито. І Катря подумала, що найліпше йти їм з Данилком за сонцем, і воно обов'язково приведе їх до доброго лісника. Враз перед ними запалахкотіла червона калина. Налита сонцем, вона зависла над усім лісом: над деревами, кущами, снігом і над дітьми. Вони почали їсти калину. Катря пригинає гілля, а Данилко хапає ягоди жменями і пакує їх у свій маленький ротик. Ягідки з морозу тріщали на його молочних зубах, стікаючи по бороді. Вони об'їдали її, як пташки. І здавалося, що Катря й Данилко ласують не кетягами ягід, мабуть, це саме сонце розбризкалося й стало калиновими ягідками, і вони їдять ту смакоту.
ЗАВДАННЯ:
1. Виписати з тексту всі дієслівні форми, зазначивши їх.
(Зразок: Приїхати – інфінітив).
2. Виписати дієслова минулого, теперішнього й майбутнього часів. Зазначити число і рід чи особу.
(Зразок: Приїхала – минулий час, жін..рід, однина).
3. Утворити видові пари
(Зразок: Читати-прочитати).
Вітається
Люблю
Знайшов
Пробігти
Вирости
Зеленів
Веселитися
Накрити
Шепотіти
Стати
Говорять
Жити
4. Утворити всі можливі форми майбутнього часу, минулого і теперішнього дієслова МРІЯТИ.
Я начала заниматься футболом, когда мне было десять лет. Возможно, для девочки это странное увлечение, но я ничего не могла с собой поделать. Мама долго уговаривала меня заняться танцами или музыкой, но мне всегда был интересен только футбол.
Когда мне в руки попадал мяч, я не могла устоять и пинала его, представляя перед собой ворота. «Гол», — кричали невидимые зрители в моей голове и громко аплодировали. Мне нравилось смотреть матчи вместе с папой. Причем не по телевизору, а в живую, чтобы все было видно до мельчайших подробностей! Да и атмосфера на настоящем поле лучше, чем в телевизоре. Прямо таки хочется встать и пойти играть вместе с остальными игроками.
Вся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити. Хто був в Італії, скаже прощавай іншим землям. Хто був на небі, той не захоче на землю» (М.В. Гоголь)
Італія – це країна, в якій обов’язково потрібно побувати, щоб не вважати, що життя пройшло марно. Італію, як хороше вино, потрібно пити не кваплячись, ковток за ковтком, смакуючи, щоб відчути незрівнянний «букет» цієї прекрасної країни.
Півострів-чобіток, що омивається теплими водами п’яти морів, подарував світові найбільші твори мистецтва – творіння Леонардо да Вінчі і Тіціана, Рафаеля і Мікеланджело. Тут народжувалося кіно Фелліні, поезія Данте, тут ллються чарівні звуки опери Ла-Скала. Нарешті, справжня піца і «паста», найдовші і справжні спагеті з’являються на світ саме в Італії. Італія, як магніт, вабить всіх цінителів прекрасного та знавців «Dolce vita».
Побувати у вічному місті Римі – це мрія чи не кожного мандрівника! Моє давнє і нестримне бажання також відвідати стародавню столицю Римської імперії лише цьогоріч увінчалося успіхом. З величезним полегшенням я нарешті викреслив сонячну Італію зі списку невідвіданих країн. Пакую валізи і – в далеку дорогу!
До речі, а вам відомо, звідки походить цей вираз? В античні часи, найбільший захват викликали римські дороги, будівництво яких почалося в 312 році під час правління імператора Костянтина, який заснував нову столицю імперії – Новий Рим. Дороги будувались за всіма правилами інженерного мистецтва. Для їх прокладення обиралися найбільш короткі відстані, незважаючи на різні перешкоди. Згодом в Римській імперії була побудована мережа доріг, що покривала Піренейський, Апеннінський, Балканський півострови, Малу Азію, Близький Схід, Британію та Францію, Африканське узбережжя Середземного моря. У пік розквіту Імперії мережа доріг сягала близько 80 000 км. В центрі цієї мережі доріг знаходився Рим. Саме з цієї обставини в античному світі з’явилось прислів’я: „Всі дороги ведуть до Риму”.
Моя ж дорога з Мого міста(тут написати Ваше місто на 1600 км і зайняла близько 16 годин їзди комфортним автобусом пролягаючи через Угорщину та Словенію. Наш транспортний засіб перетнув італійський кордон (умовний, звичайно) наступного дня, ще до сходу сонця. Згодом у повітрі запахло морем… Це Венеціанська лагуна, площа якої становить близько 550 км². Від автобану до Адріатичного моря тут всього 5 км.