-Доброго дня! Чи це департамент архітектури та дизайну?
-Так звичайно. З якою метою ви до нас потрапили?
-Мені б хотілось запропонувати свої ідеї щодо поліпшення роботи вашого відділу.
-Це чудово, проте чи не могли б ви детальніше розповісти про ваші інновації?
-Мені здається, треба зменшити кількість лампочок на підлозі трамвайних станцій.
-Чому?
-Це до зекономити гроші на подальше будівництво і розвиток транспорту.
-Але чи не буде на станції занадто темно?
-Ні, такі лампочки не дуже яскраві. Звичайно, вони коштують не дуже дорого, проте ці гроші можна вкласти у встановлення в трамваях розеток для зарядки пристроїв.
-Ідея чудова, проте вам потрібно буде прийти завтра та оформити усі необхідні документи на подачу цієї заяви. На жаль, сьогодні бухгалтерія закрита.
Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой. У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери. Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
-Доброго дня! Чи це департамент архітектури та дизайну?
-Так звичайно. З якою метою ви до нас потрапили?
-Мені б хотілось запропонувати свої ідеї щодо поліпшення роботи вашого відділу.
-Це чудово, проте чи не могли б ви детальніше розповісти про ваші інновації?
-Мені здається, треба зменшити кількість лампочок на підлозі трамвайних станцій.
-Чому?
-Це до зекономити гроші на подальше будівництво і розвиток транспорту.
-Але чи не буде на станції занадто темно?
-Ні, такі лампочки не дуже яскраві. Звичайно, вони коштують не дуже дорого, проте ці гроші можна вкласти у встановлення в трамваях розеток для зарядки пристроїв.
-Ідея чудова, проте вам потрібно буде прийти завтра та оформити усі необхідні документи на подачу цієї заяви. На жаль, сьогодні бухгалтерія закрита.
-Добре. Дякую! До побачення! Гарного вам дня!
-Навзаєм!
Объяснение
З
Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.