Уведіть 2 фразеологізми ( на вибір ) у складне речення.
Фразеологізми: 1. Сьома вода на киселі. 2. Сім разів відмір, а один відріж. 3. Сім п'ятниць на тиждень. 4. П'яте колесо до воза. 5. Бути на сьомому небі. 6. Семеро одного не ждуть.
Будь ласка...
…Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, ї в огні
Її, окраденую, збудять…
Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: “Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні”. Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі – “На нашій – не своїй землі”. Та перед цими рядками є й інші: “На нашій славній Україні”. З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого – все-таки, “не своя”, бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й “малого сліду”.
Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що “малого сліду не покину” на Україні і що його “не пом’яне батько з сином”. Навіщо ця “маска” ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості?
На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, – все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую збудять…
Ох, не однаково мені.
У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію “Мені однаково, чи буду…” зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.
Права і обов’язки є невід’ємним атрибутом кожної людини. Світ влаштований так, що права та обов’язки можуть існувати тільки разом. Комусь, мабуть, хотілося б мати тільки одні права і не мати ніяких обов’язків. Бажання це загалом нормальне, адже кожен хоче жити якомога краще, от тільки реалізувати його на практиці практично неможливо. Жодна людина ніколи не зможе жити без обов’язків. Всі живуть, маючи обов’язки, найімовірніше, що така ситуація збережеться і надалі. Питання лише в тому, в якому віці людина починає відчувати тягар обов’язків? Що можна сказати про права та обов’язки учнів?
Спершу слід розглянути права, як більш приємну складову. Я думаю, що в учнів більше прав. Насамперед, це стосується права на помилку. У той час як дорослі вважаються такими людьми, які вже вивчилися, багато знають про життя і повинні поводитися безпомилково, учням в принципі дозволено помилятися. Це стосується як питань навчання, так і всіх інших життєвих сфер. Звичайно, це зовсім не означає, що учні повинні зловживати своїм правом і постійно помилятися. Важливо вміти вчитися на власних помилках, щоб до моменту зрілості повністю їх позбутися. У частині всього іншого, учні мають такі ж права, як і дорослі.
Що стосується обов’язків, то ключовим обов’язком кожного учня є отримання якісної освіти. Причому якість освіти залежить не лише від того, де вона отримується. Вона також залежить і від зусиль самого учня, причому ця залежність найсильніша. Намагатися добре вчитися, докладати серйозні зусилля для отримання цінних знань – це важливий аспект, який є ключовим обов’язком кожного учня. Однак, враховуючи, що кожен учень – це ще, як правило, молода людина чи дитина, йому також необхідно нести і інші обов’язки. Зокрема, для нього дуже важливо стежити за власним здоров’ям, вчитися не тільки певних шкільних дисциплін, але й життю в цілому. У житті є безліч важливих правил і понять, які необхідно знати кожній дорослій людині. Молодість – це саме той період, коли всьому цьому необхідно вчити. І це – такий ж обов’язок, про який варто пам’ятати.
Я думаю і навіть переконаний, що права і обов’язки учнів добре співвідносятся. У той час як дорослі люди мають величезну кількість обов’язків, включаючи необхідність заробляти і піклуватися про своїх дітей, учні мають значно менше обов’язків. Втім, це аж ніяк не означає, що такими обов’язками можна гребувати. Кожен повинен як користуватися своїми правами, так і виконувати свої обов’язки.