Утворіть словосполучення під поданих попарно слів. зв’язок – у зв’язку, мета – з метою, протяг – протягом, результат – у результаті, рахунок – за рахунок

Вчора бабуся почала розмову про подарунок !

- Про який подарунок ти мрієш?

- Звичайно, мати власний ноутбук. – відказала я.

- А навіщо він тобі? – допитувалась бабуся.

- Перш за все, для навчання! – відповіла я.

Подумавши трошки, бабуся проказала:

- Так, внученько, складна тепер навчальна програма.

- Ти сама бачиш, бабусю, скільки виникає у мене запитань. А для відповідей є Інтернет. 

- А що це таке? – знову поцікавилась бабуся.

- Це, так би мовити, величезна комп'ютерна бібліотека, у якій можна знайти відповіді на безліч запитань, - найбільш зрозуміло пояснила я.

- Для навчання, напевно, ноутбук важлива річ. Але я чула, що він приносить шкоду? – допитувалась бабуся. 

- Це не зовсім так. Просто треба дотримуватися правил поводження за комп'ютером.

- Переконала. Омріяний подарунок чекатиме на тебе. 

- Дякую, бабусю! Це буде найкращий подарунок!

Мій відпочинок влітку

Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.

Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.

Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.

Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки в крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.

Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.

Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.

Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.

Як чудово влітку!