Одного теплого весняного ранку прокинулась вiд довгого сну кульбабка. Вона подивилася на свiт i сказала: "Ой, яке гарне небо, якi гарнi лiси та якi гарнi квiти ростут навколо меня! А я звичайнiсiнька кульбаба, не бiла як ромашка, не рожева як троянда i навiть не синя як ногiтки!". Засмутилася кульбабка, аж тут прилетiло сонечко i сказало: –Зате ти як сонце! –Справдi?– перепитала кульбабка. –Саме так! Жовтенька, кругленька i така яскрава! Доречi я теж сонечко. Кульбабцi дуже сподобалися комплiменти сонечка i вони подружмлися. Сонечко кожного ранку прилiтало до кульбаби й вони гралися аж до вечора, а потiм сонечко летiло додому. Одного разу сонечко прилетiло на галявину i не знайшло кульбабки воно почало хвилюватися як раптом його хтось загукав i сонечко побачило свою подругу, але вона була бiла i пухнаста. З тих пiр кульбабка бiльше не боïтся, що буде мати поганий вигляд, а сонечко називаэ ïï хмаркою бо вона бiла i пухнаста.
Твір у художньому стилі "Душу я у вишивку вкладаю":
Вишивка - це душа нашого народу. Розглядаючи різноманітні орнаменти, можна зрозуміти, чим жили люди, у що вірили, що цінували. Вишивав наш народ рушники, ікони, картини, вбрання. Вишивка символізувала здоров’я і красу, віщувала щасливу долю. Вишивані речі передавали із покоління в покоління, тому вони ще символізували родинну пам'ять.
Вишивані рушники та одяг були оберегом людини від лихого ока та зла. Коли людина створювала речі, то вона вкладала у них усю душу, намагаючись зробити справжній оберіг. Роздивляючись тонку роботу майстрів, можна тільки дивуватися їхній закоханості у роботу та щирій вірі у те, що їх виріб обов’язково принесе людині щастя, добробут, любов.
–Зате ти як сонце!
–Справдi?– перепитала кульбабка.
–Саме так! Жовтенька, кругленька i така яскрава! Доречi я теж сонечко.
Кульбабцi дуже сподобалися комплiменти сонечка i вони подружмлися. Сонечко кожного ранку прилiтало до кульбаби й вони гралися аж до вечора, а потiм сонечко летiло додому. Одного разу сонечко прилетiло на галявину i не знайшло кульбабки воно почало хвилюватися як раптом його хтось загукав i сонечко побачило свою подругу, але вона була бiла i пухнаста. З тих пiр кульбабка бiльше не боïтся, що буде мати поганий вигляд, а сонечко називаэ ïï хмаркою бо вона бiла i пухнаста.
Твір у художньому стилі "Душу я у вишивку вкладаю":
Вишивка - це душа нашого народу. Розглядаючи різноманітні орнаменти, можна зрозуміти, чим жили люди, у що вірили, що цінували. Вишивав наш народ рушники, ікони, картини, вбрання. Вишивка символізувала здоров’я і красу, віщувала щасливу долю. Вишивані речі передавали із покоління в покоління, тому вони ще символізували родинну пам'ять.
Вишивані рушники та одяг були оберегом людини від лихого ока та зла. Коли людина створювала речі, то вона вкладала у них усю душу, намагаючись зробити справжній оберіг. Роздивляючись тонку роботу майстрів, можна тільки дивуватися їхній закоханості у роботу та щирій вірі у те, що їх виріб обов’язково принесе людині щастя, добробут, любов.