Установити відповідність між реченням та видом зв’язку у реченні:

1. Був прозорий ранок і мовчазні навколишн дбайливо устелені сріблястим сніговим килимом

так ясніли навпроти сонця що аж сліпило очі.

2. Тьмяно світили ліхтарі обабіч дрімали старі

каштани а за ними купчились темні мовчазні хмари.

3. Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі

зникало, залишалася тільки музика.

А безсполучниковий і сурядний;

Б безсполучниковий, сурядний і підрядний;

В безсполучниковий і підрядний;

Г сурядний і підрядний.

Толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина Федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. Завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до Федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. Але якась невідома сила тягнула його до халамидника. Толя — хитрий і підступний: він підбив Федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. А інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. Федько рятує Толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. Бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого Толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. Толя навіть після смерті Федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. Він підлий і дріб’язковий. Толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. Йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. Я впевнений у тому, що в Толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був Федько.

Кожна пора року по-своєму красива. Осінь відрізняється найрізноманітнішими кольорами.  Йдеш по лісі а під ногами шелестять пожовклі листя. На деревах, ще видно жовтогарячі та золоті листочки. Мені подобається прогулятися в парку свіжого осіннього дня, коли над головою синіє безмежне небо, а де-не-де поміж гілок червоніють ягоди горобини.Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. Дні поступово сіріють, все частіше ллються дощі. Небо опускається нижче, листя стає коричневим і падає нам під ноги.Загалом, осінь чарівна і неповторна. Вона дивує нас кожного року і зустрічає привітними шелистами листочків