Одного прекрасного літнього дня я приїхала до своєї бабусі. Вона проживає у селещі. Там дуже гарна природа. У моєї бабусі на городі ростуть різні овочі. Одного дня ми з нею пішли на город що доглянути овочі. Я прополола огірки помідори та цибулю. Я добре справилася зі своєю роботою. Виконавши справи я пішла на кухню з бабусею пекти періжки спочатку я замісила тісто потім взяла начинку для періжків а за декілька хвилин поставила їх у піч. Періжки вийшли дуже смачні.Я і моя бабуся їх смакували із задоволенням бабуся мене похвалила. Я селі я була цілий тиждень. І це мені дуже сподобалося
З дитинства ми багато чуємо про те, що маємо бути чесними, сміливими, працьовитими, добрими, справедливими… Цей ряд можна довго продовжувати. Звісно, ідеальних людей не буває, але кожному з нас хотілося б мати в собі найбільше чеснот. Власне мені, на мій погляд, не вистачає сміливості та рішучості. Нещодавно на уроці з української літератури ми прочитали оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник». Головний герой цього твору мені дуже сподобався. Федько якраз і був сміливим і рішучим хлопчиком. Я не знаю, як саме треба виховувати в собі ці риси характеру, але вони потрібні мені. Кожного дня ми стикаємося з різними проблемами, які треба вирішувати. Чим старшими ми стаємо, тим більші проблеми на нас чекають. Щоби не втратити повагу до себе, треба рішуче та сміливо їх вирішувати. Я сподіваюсь, що зможу виховати в собі ці риси характеру, адже людина повинна вміти виховувати не тільки інших, а й себе.
