Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло? Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов’язане. 3 умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою. Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий прийти на до ншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця. Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів’я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу. Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя. Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам’ятали слова Габрієля Гарсія Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи обережніше».
Твір на тему Етика спілкування (стаття в газету на морально-етичну тему) Етика спілкування (стаття в газету на морально-етичну тему) Слово "етика" часто асоціюється з мораллю, нудними повчаннями батьків, безглуздими обмеженнями, які накладають на себе люди, аби зіпсувати собі усі радощі життя. "Етика спілкування" - вираз трохи кращий, хоча й від нього відгонить чимось нудотно-правильним, як думки маминих мазунчиків, які (мазунчики) вчаться тільки на "відмінно", не палять і не ходять на дискотеки. Однак усе не так просто. Етичність конкретної людини здається несуттєвою рисою характеру, доки на вас не впливають її вчинки. Якщо вам випадало колись бути в дитячому таборі при розподілі по палатах, то проблема гідних сусідів раптом поставала несподівано гостро. Якщо ви залежали від нечесних людей або тих, хто не додержує свого слова, то певен, що ви зрозумієте мене. Етичні принципи людини - це ті закони існування, яким вона підпорядковує свої вчинки. Зрозуміло, що кожному видніше... з погрібника; в усьому можуть бути крайнощі: якісь принципи нам можуть здаватися абсурдними, як-от: берегти свою незайманість до одруження, не вживати алкоголю; а деякі люди з невідомих причин перетворюють кожен свій день на якесь "етичне животіння" - те не роби, того не кажи, того уникай! Жах який! Але з безпринципними людьми, як показує практика, простіше тільки з першого погляду, а в дійсності набагато складніше. За відсутності ідеалів і переконань у спілкуванні нема й не може бути ніякої стабільності. Ніхто не може передбачити наслідки того чи іншого їх учинку чи реакції на певні обставини. Якщо ж ця тенденція прогресує, то суспільство проголошує таких людей соціально небезпечними й захищається від них куленепробивними вікнами психіатричних лікарень і тюремними ґратами. Цікаво й те, шо ніхто, навіть запеклі кримінальники, не вітає й не приймає повної аморальності. Навпаки, ті ж в'язні досить жорстоко карають інших за порушення власних, хоч і вовчих, але законів! Як же утримати рівновагу, не перетворюючи життя ні на купу заборон, ні на торжество тваринних інстинктів? Є одне правило: "Як хочете, щоб до вас ставились, так і ви ставтесь до інших". Якщо ж, скажімо, ніколи не бажаєте агресії щодо себе, то варто зовсім виключити її зі своїх норм ставлення до людей.
(стаття в газету на морально-етичну тему)
Слово "етика" часто асоціюється з мораллю, нудними повчаннями батьків, безглуздими обмеженнями, які накладають на себе люди, аби зіпсувати собі усі радощі життя. "Етика спілкування" - вираз трохи кращий, хоча й від нього відгонить чимось нудотно-правильним, як думки маминих мазунчиків, які (мазунчики) вчаться тільки на "відмінно", не палять і не ходять на дискотеки.
Однак усе не так просто. Етичність конкретної людини здається несуттєвою рисою характеру, доки на вас не впливають її вчинки.
Якщо вам випадало колись бути в дитячому таборі при розподілі по палатах, то проблема гідних сусідів раптом поставала несподівано гостро. Якщо ви залежали від нечесних людей або тих, хто не додержує свого слова, то певен, що ви зрозумієте мене.
Етичні принципи людини - це ті закони існування, яким вона підпорядковує свої вчинки. Зрозуміло, що кожному видніше... з погрібника; в усьому можуть бути крайнощі: якісь принципи нам можуть здаватися абсурдними, як-от: берегти свою незайманість до одруження, не вживати алкоголю; а деякі люди з невідомих причин перетворюють кожен свій день на якесь "етичне животіння" - те не роби, того не кажи, того уникай! Жах який! Але з безпринципними людьми, як показує практика, простіше тільки з першого погляду, а в дійсності набагато складніше. За відсутності ідеалів і переконань у спілкуванні нема й не може бути ніякої стабільності. Ніхто не може передбачити наслідки того чи іншого їх учинку чи реакції на певні обставини. Якщо ж ця тенденція прогресує, то суспільство проголошує таких людей соціально небезпечними й захищається від них куленепробивними вікнами психіатричних лікарень і тюремними ґратами.
Цікаво й те, шо ніхто, навіть запеклі кримінальники, не вітає й не приймає повної аморальності. Навпаки, ті ж в'язні досить жорстоко карають інших за порушення власних, хоч і вовчих, але законів!
Як же утримати рівновагу, не перетворюючи життя ні на купу заборон, ні на торжество тваринних інстинктів? Є одне правило: "Як хочете, щоб до вас ставились, так і ви ставтесь до інших". Якщо ж, скажімо, ніколи не бажаєте агресії щодо себе, то варто зовсім виключити її зі своїх норм ставлення до людей.