Установіть відповідність між відокремленим членом речення та
прикладом.
1. означення
2. прикладка
3. обставина
4. додаток

А. І прийде гідна старість - нагорода гарної юності!
Б. Даруючи радість іншим, не забудь про себе.
В. За винятком Васильченка, усі хлопці завершили роботу.
Г. Ви ще не знаєте, на що здатна людина, наповнена болем та смутком за
своє дитя.
Д. Ми знаємо, хто ми є, але не знаємо, ким ми можемо бути. (Вільям
Шекспір)

ответ: Так що вихід тільки один.

Не потрапляйте в павутині, НЕ пробувати НІКОЛИ, НІ РАЗУ. Не давати павукам ЖОДНОГО шансу.

Ти ж не муха, щоб дати себе обдурити і з'їсти?

У тебе голова є. Розумна, людська.

Яку, як ти пам'ятаєш, ми домовлялися НЕ ВТРАЧАТИ. Так ось, коли тобі пропонують спробувати пігулку травку дихнути пару раз з пакетика разок вколотися або ще що-небудь подібне підключи ГОЛОВУ І ГОВОРИ "НІ"

Звичайно, тебе почнуть вмовляти. Говорити, що маленький, що боїшся, що не тямиш нічого. Ти вже знаєш чому. Скажи самому собі: "Це павук. Ну, а я не муха".

Іноді вмовляє не саме павук, а інші жертви. Вони ще не зрозуміли, наскільки сильно влипли. А може, зрозуміли і хочуть залучити інших, щоб не було так страшно, щоб бути "як всі". У цьому випадку їм тим більше важливо почути, як ти скажеш "ні". Раптом для кого-то твій приклад стане порятунком, і він теж вирішить порвати з павутиною?

Важливо: відмовляйся одразу і твердо. Пам'ятай: чим рішучіше ти скажеш "ні", тим швидше відстануть. Якщо почнеш: "Не сьогодні", "Щось зараз не хочеться", "Краще не треба" - будуть тиснути далі. Чи зрозуміють, що ти серйозно, - залишать у спокої.

скажи:

"Ні. Це не для мене" - і крапка.

Але не зрозуміли вони, не повірили? Повтори. Спокійно, коротко, твердо. Поки ВОНИ не відчують себе дурнями і не відстануть. Важче буває сказати "ні" близьким друзям. У розділі "Що робити, якщо твої друзі задумали погане" написано докладно, як це зробити.

І ЩЕ ОДНЕ:

обов'язково скажи дорослим, що тобі пропонували наркотики. Інакше наркодилери зловлять в свої мережі інших дітей.

Объяснение:

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm