Установіть відповідність між односкладними реченнями та їх видами: А) означено-особове;
Б) неозначено-особове;
В) узагальнено-особове;
Г) безособове;
Д) називне.
1. Пливемо назустріч сонцю. (І Цюпа)
2. Як дбаємо, так і маємо. (Нар.творчість)
3. Семена викликали до князя в палац і наказали зачекати. (П.Панч)
4. Осінь. Похмурий час. Перші морози. (П. Дорошенко)
5. А від городу потягнуло кропом. (І. Жиленко)

Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.

По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хиб­ність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність напо­лягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.

Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визна­вати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.

По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються най­розумнішими, та насправді не є такими.

Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередже­ність. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Ри­пі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді вияв­ляється бідність думки й обмеженість.

Отже, кожен може помилитися, і це природно.

Кожній людині потрібний відпочінок, заміна основного виду діяльності іншим. Його часто називають ,,вільним часом,, , У вільний час я гуляю з подружками (товаришами), Люблю дивитися цікаві телевізійні передачі про тварин, Чотири рази на тиждень я займаюся музикою, Обов"язково допомагаю мамі по господарству, Але еайбільше мені подобаеться екскурсії до природи з батьками, Стільки гарних вражень залишається!                                                                       На перше місце я ставлю активний відпочинок, Він дає заряд бадьорості на кілька днів,