І.
1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.
2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.
3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.
4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.
5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.
6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.
7. Птаство веселе примовкло.
8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!
II.
1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.
2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.
3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.
4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.
5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.
6. Гули бджоли, щебетало птаство.
7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.
8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.
Відповідь:
Пояснення:
1) Над долиною стелився туман, а над головою бабусі Галі падало листя - золотаві сльози осені.
2) Як батько, я повинен бути мужнім чоловіком з теплотою у серці.
3) А ось і він, Львів, чарує наші серці історичною мелодією.
4) Між усіма цими людьми були і львів'яни - справжні українці і патріоти.
5) Шумлять ліси, діти мої зелені
6) Людмила, мати моя, була жінкою з непростою долею.
7) Має від досить смішне прізвище - Звернигора
8) Соняшник, друг мій золотий, довго прикрашав бабусин город
9) Всміхнулась йому, садівникові, доля щедра
І.
1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.
2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.
3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.
4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.
5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.
6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.
7. Птаство веселе примовкло.
8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!
II.
1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.
2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.
3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.
4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.
5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.
6. Гули бджоли, щебетало птаство.
7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.
8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.
Відповідь:
Пояснення:
1) Над долиною стелився туман, а над головою бабусі Галі падало листя - золотаві сльози осені.
2) Як батько, я повинен бути мужнім чоловіком з теплотою у серці.
3) А ось і він, Львів, чарує наші серці історичною мелодією.
4) Між усіма цими людьми були і львів'яни - справжні українці і патріоти.
5) Шумлять ліси, діти мої зелені
6) Людмила, мати моя, була жінкою з непростою долею.
7) Має від досить смішне прізвище - Звернигора
8) Соняшник, друг мій золотий, довго прикрашав бабусин город
9) Всміхнулась йому, садівникові, доля щедра