Усі дієприкметники пасивного стану в рядку
А написаний, занімілий, здерев’янілий, роз’єднаний
Б розсипаний, випитий, іонізуючий, посвіжілий
В розбитий, прочитаний, пригнічений, одягнутий
Г збитий, спітнілий, зростаючий
Д замерзлий, вигаданий, нудьгуючий, змарнілий
З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби за прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину. Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір - унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов - відбулися значні перетворення і в найменуваннях міст. Нерідко вихідну форму слова можна встановити тільки за історичними джерелами або реконструювати мовознавчими методами.
Тож я пропоную спробувати підняти завісу таємниці над іменами найстаріших міст нашої України.
Оповідь про заснування Києва містить "Повість временних літ", за якою (із посилання на старовинну легенду) три брати: Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь - були засновниками цього міста, нинішньої столиці України. Брати стояли на чолі східнослов'янського племені полян, а на честь старшого брата Кия було названо Київ шляхом додавання до особового імені "Кий" префікса -ів (-евъ).
Легендою оповита і назва міста Чернігів. її пов'язують з іменем хороброго сіверського князя Черного, що славився в борні проти хазар. До нашого часу збереглася в Чернігові Чорна могила - слов'янський курган X століття. За переказами, в ній нібито поховано князя Черного (Чорного), легендарного засновника Чернігова.
Місто Житомир виникло як центр одного з древлянських племен - житичів. Назва міста витлумачується так: "мир (місто) житичів". Слово "мир" у деяких слов'ян раніше означало "округ, область, світ".
Перші згадки про Ужгород припадають на 903 рік. З цього часу аж до розпаду Австро-Угорщини його називали Унгвар - "фортеця на річці Унг", де угорське слово "вар" - "фортеця", а "Унг" - угорська назва річки. Тепер закріпилася назва "Ужгород", яку утворили слова "Уж" (назва річки) і "город" (у старому значенні "укріплене місце").
В основу назви Луцьк покладено слова "лука" ("вигін річки, коліно, річкова затока"), бо він розташований на підвищенні і оточений з трьох боків крутими вигинами річки Стир. За до слов'янського суфікса -ск - утворений відносний прикметник, який перейшов в іменник.
Назва Полтави походить від річки Лтави (Олтави) - притоки Ворскли. Можливе й інше витлумачення топоніма: Лтава і Полтава - різночасові найменування того самого населеного пункту; у такому випадку друга назва утворена від першої за до префікса по-.
Існує припущення, що Чернівці та Чернігів є якоюсь мірою тезками, бо в основу першого теж покладено особове ім'я Чорний, а формант -івці позначає мешканців. Є ще інша думка: поселення називалося так за чорні на вигляд споруди із землі і дуба.
Данило Галицький, збудувавши у XIII столітті замок на Княжій горі, назвав його іменем сина Льва - так розповідає старовинний переказ. За іншою легендою, Львів заснував сам Лев Данилович, а не його батько.
Черкаси названі так з "вини" черкесів, які у XIII столітті переселилися сюди з Північного Кавказу, заклавши біля Дніпра нове поселення.
Гадають, що у назві міста Ровно (Рівне) відображається рівнинний характер місцевості, оскільки воно було закладене на рівнині, обрамленій височиною.
Назва Вінниці пішла від слова "віно" (посаг, придане, дарована земля). Це має реальну основу: місто і прилеглі до нього землі в XIV столітті князь Ольгард подарував своїм племінникам.
Від злиття двох слів "терен" і "поле" походить назва міста Тернопіль, історія якого сягає 1640 року.
Щодо Харкова, то існує декілька припущень з історії походження його назви. Але більшість дослідників сходиться на тому, що наше місто було названо іменем першого поселенця козака Харка, який заснував хутір на низовинній, болотистій місцевості. З того часу минуло більш як 350 років; і сьогодні гідна слава Харкова сягає далеко за межі України.
За вікном тихо мете хуртелиця, примусивши всіх людей сховатися у будинках.
Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене дієприсл. зворотом.
За вікном - обставина, тихо - обставина, мете - присудок, хуртелиця - підмет, "примусивши..." - обставина.
Складне:
(1) Защебетав соловейко - (2) пішла луна гаєм.
Розповідне, неокличне, складне, безсполучникове.
1. Просте, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене.
2. Просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.
Защебетав - присудок, соловейко - підмет, пішла - присудок, луна - підмет, гаєм - обставина.
Схема: [ ] - [ ].