Упоемі «і мертвим, і живим, і ненародженим…» тарас шевченко писав : «і ми не ми, і я не я». розгорніть цю цитату в роздум, у якому дайте відповіді на запитання: що заважає українцям об’єднатися? що могло б сприяти духовній інтеграції українців? чи може цю функцію виконувати література?

    Відгук на картину В. Касіяна "І живим, і мертвим" пропоную скласти такий:
    Василь Касіян на картині "І живим, і мертвим" зобразив талановитого сина України - Тараса Григоровича Шевченко.  "І живим, і мертвим" - портрет. На ньому видатний майстер слова сидить у глибокій задумі. Голова Шевченка підпирається рукою. Очі похилилися додолу. Безсумнівно, Тарас Григорович роздумує над тяжкими для народу питаннями. Вдягнений письменник у коричневе пальто, сорочку та червоний краватка. Позаду портрету видніється річка. Мабуть, це Дніпро.  "І живим, і мертвим" - видатне полотно Василя Касіяна. На ньому зображена вся сутність письменницької душі. Фарби використані художником спокійні, немає яскравих тонів. Здається, ніхто і ніщо не може потурбувати Шевченка та зрушити його думки.

Дикі тварини живуть у лісі, в полі, в горах, а також у річках і морях.У наших лісах водяться свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів — баклани, мартини, кулик, качки, лелеки, сови, в річках жили крокодили, в морях — хижозубі кити. Наприкінці неогену, коли площа суходолу сягнула сучасних розмірів, до складу фауни входили: із ссавців — коні-гіпаріони, жирафи, мавпи — макаки, дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів — марабу, страуси, фламінго, дикі кури. В антропогені під час наступу льодовика вимерли гіпаріони, носороги, мавпи, жирафи, страуси, марабу. Замість них з'явилися волохатий носоріг, велетенський і північний олені, печерні ведмідь і лев, гієна плямиста.