Кактуси — своєрідні колючі рослини, що пристосувалися до життя в посушливих пустелях, на малородючих плоскогориях південних країн, що належать до обширного сімейства кактусових. Вони добре ростуть на пісках пустель і напівпустель, на кам'янистих рівнинах між ущелин скель, розжарених палючими променями сонця. В таких умовах ці рослини пристосувалися запасати в стеблі вологу в період дощів для посушливого часу. Кактуси, за невеликим винятком, не мають листя, і їх функцію виконує потовщений зелене стебло, має найрізноманітнішу форму: прямокутну, колоновидную, кулясту, тригранну та ін. Стебла кактусів бувають гладенькі, ребристі, горбкуваті, зморшкуваті з сосочками або виїмками; вони покриті ззовні жорсткої кутикулою з восковим нальотом.
ПАЛЯНИ́ЦЯ, і, ж. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Шевч., І, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Донч., VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Мушк., Чорний хліб, 1960, 176); * У порівн. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Н.-Лев., II, 1956, 335). Паляни́ця хлі́ба — хлібина істівна. Павло з’їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Тют., Вир, 1964, 367).
Паляни́ця хлі́ба — хлібина істівна. Павло з’їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Тют., Вир, 1964, 367).