Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
1. Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає поводитися агресивно. Свідки стверджують, що саме це й призвело Володимира до злочину. Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила це лихо. - Роздум. Текст написаний від першої особи, в ньому багато вставних слів, висловлена і власна думка автора.
2. І ось що він мені розповів. Начебто сто років тому у цьому будинку жив привид. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?.. Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові "подарунок", власноручно з’являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно. - Опис. Йдеться про персонаж, особливості якого описані в тексті.
3. У давніх слов’ян Новий рік пов’язувався із землеробним календарем. З Х століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п’ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю. І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня. - Розповідь. Йдеться про подію, розповідається про все, що з нею пов"язано.
1. Вже в усі вікна цвів синіший за небо бузок. 2. Повиті млою гори сплять. 3. Місяць тихо озирає стомлену сном землю. 4. Присмоктаний мулом човен лежав на березі. 5. Уздовж сполосканих блакиттю озер лежить вся дощами зрита дорога.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=728#ixzz4SMWkHXZC
1. Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає поводитися агресивно. Свідки стверджують, що саме це й призвело Володимира до злочину. Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила це лихо. - Роздум. Текст написаний від першої особи, в ньому багато вставних слів, висловлена і власна думка автора.
2. І ось що він мені розповів. Начебто сто років тому у цьому будинку жив привид. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?.. Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові "подарунок", власноручно з’являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно. - Опис. Йдеться про персонаж, особливості якого описані в тексті.
3. У давніх слов’ян Новий рік пов’язувався із землеробним календарем. З Х століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п’ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю. І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня. - Розповідь. Йдеться про подію, розповідається про все, що з нею пов"язано.
6. Вести - ведення (щоденника), нести - віднесений, сідати - сідало, лізти - залізти, летіти - політ, пекти - печиво, гонити - перегони, ломити - зламати, забирати - забраний, бродити - брід;
Козак - козацький, кріпак - кріпаччина, пісок - пісчаний, вінницький - вінничанин, батьківський - батьківщина, сонце - сонячний, торік - торішній, муха - мушиний, чоловік - чоловічий, перевага - переважно, вік - вічний, брязкати - брязкіт, ловити - лови, губити - розгубитися, возити - возик.
1. Вже в усі вікна цвів синіший за небо бузок. 2. Повиті млою гори сплять. 3. Місяць тихо озирає стомлену сном землю. 4. Присмоктаний мулом човен лежав на березі. 5. Уздовж сполосканих блакиттю озер лежить вся дощами зрита дорога.