Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Мама каже, що у мене непростий характер, хоча я так не вважаю. Можу сказати, що я досить запальний і переймаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, швидко прощаю і забуваю. Мені здається, що якщо довго носити в собі образу, обдумувати її, переварювати, то вона наростає як сніжний ком і починає тебе душити. Вона тягне вниз і робить тільки гірше своєму носієві.
Я вважаю, що жити треба по справедливості, і найбільше мене зачіпає, якщо я бачу, що когось обманюють або надходять з ним безчесно. Тоді я намагаюся зробити все можливе, щоб правда виплила. Багатьом це не подобається, і іноді у мене з-за цього навіть бувають проблеми, але такий вже я.
Я розумію, що мій характер далекий від ідеалу, і є у мене негативні риси, наприклад, лінь. Іноді буває, що є робота, яку терміново потрібно зробити, а мені хочеться просто полежати на дивані або подивитися телевізор. Я намагаюся з цим боротися, але буває, що програю. Тоді доробляти необхідну роботу доводиться вночі або напередодні здачі. Звичайно, я розумію, що лінь – це погана якість і його треба позбутися, я буду намагатися і сподіваюся, що з часом у мене вийде.
Ще у мене є певна частка романтики. Наприклад, я дуже люблю милуватися заходом або сидіти вночі на березі озера і дивитися, як у водній гладі відбивається луна. В такі моменти в моїй голові виникають думки про щось важливе, а іноді навіть народжуються вірші. Правда, я нікому їх не читаю, зберігаючи тільки для себе.
Що стосується друзів, то їх у мене не дуже багато, але всі вони перевірені. Я дуже ретельно підходжу до вибору свого кола спілкування. Мені не подобається, коли навколо багато людей, які називають себе твоїми друзями, а насправді на них не можна покластися. В свою чергу я готовий до своїм друзям в будь-який час і всім, чим зможу. Я з упевненістю можу сказати, що вони можуть на мене розраховувати у важку хвилину.
Всі ми не ідеальні, але кожен з нас особливий. І якщо ми будемо боротися зі своїми недоліками, то одного разу можемо стати краще.
Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Мама каже, що у мене непростий характер, хоча я так не вважаю. Можу сказати, що я досить запальний і переймаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, швидко прощаю і забуваю. Мені здається, що якщо довго носити в собі образу, обдумувати її, переварювати, то вона наростає як сніжний ком і починає тебе душити. Вона тягне вниз і робить тільки гірше своєму носієві.
Я вважаю, що жити треба по справедливості, і найбільше мене зачіпає, якщо я бачу, що когось обманюють або надходять з ним безчесно. Тоді я намагаюся зробити все можливе, щоб правда виплила. Багатьом це не подобається, і іноді у мене з-за цього навіть бувають проблеми, але такий вже я.
Я розумію, що мій характер далекий від ідеалу, і є у мене негативні риси, наприклад, лінь. Іноді буває, що є робота, яку терміново потрібно зробити, а мені хочеться просто полежати на дивані або подивитися телевізор. Я намагаюся з цим боротися, але буває, що програю. Тоді доробляти необхідну роботу доводиться вночі або напередодні здачі. Звичайно, я розумію, що лінь – це погана якість і його треба позбутися, я буду намагатися і сподіваюся, що з часом у мене вийде.
Ще у мене є певна частка романтики. Наприклад, я дуже люблю милуватися заходом або сидіти вночі на березі озера і дивитися, як у водній гладі відбивається луна. В такі моменти в моїй голові виникають думки про щось важливе, а іноді навіть народжуються вірші. Правда, я нікому їх не читаю, зберігаючи тільки для себе.
Що стосується друзів, то їх у мене не дуже багато, але всі вони перевірені. Я дуже ретельно підходжу до вибору свого кола спілкування. Мені не подобається, коли навколо багато людей, які називають себе твоїми друзями, а насправді на них не можна покластися. В свою чергу я готовий до своїм друзям в будь-який час і всім, чим зможу. Я з упевненістю можу сказати, що вони можуть на мене розраховувати у важку хвилину.
Всі ми не ідеальні, але кожен з нас особливий. І якщо ми будемо боротися зі своїми недоліками, то одного разу можемо стати краще.