. Укажіть рядок, де в усіх випадках правильно визначено розряди займенників.
А хтось (неозначений), твоєму (особовий), деякого (означальний)
Б ніякий (означальний), ніскільки (заперечний), цей (означальний)
В нам (особовий), нічий (неозначений), такими (вказівний)
Г того (вказівний), ними (особовий), когось (неозначений)
3. Укажіть рядок словосполучень, у яких займенники належать до одного розряду.
А жодного разу, увесь світ, знаю сам Б ніскільки не втратив, мої батьки, свій будинок В нічим заплатити, хтось постукав, твої оцінки Г чиїсь речі, не знаю чому, нічиї іграшки
4. Укажіть рядок, у якому в обох випадках ужито заперечний займенник із наголосом на першому складі.
А ні з ким гуляти, нікому не сказав Б нічого їсти, нікого не бачив В нічим писати, нікого вчити Г нікому сказати, нікого немає
5. Укажіть рядок, у якому займенники пишуться разом.
А (ні)ким, (ні)(з)яким, (ні)чим
Б (ні)котрий, (ні)кого, (ні)чиїм В (ні)кого, (ні)(між)чиїми, (ні)скільки Г (ні)(на)скількох, (ні)(для)кого, (ні)хто
6. Укажіть речення, у якому зворотний займенник себе вжито в родовому відмінку.
А Корисно подивитись на себе збоку.
Б Він любить тільки себе.
В Дідусь за до себе гостей.
Г У цій роботі я знайшов себе.
7. Укажіть рядок словосполучень, у кожному з яких займенник третьої особи має приставний н.
А підписано (він), побачив (вони)
Б по для (вона), зупинився біля (вони)
В сміявся з (він), віддали (вона)
Г запропонував (він), відійшов від (вона)
8. Укажіть рядок, у якому всі займенники пишуться через дефіс.
А (який)небудь, (хтозна)що, (будь)кому
Б (скільки)небудь, (будь)чиїми, (аби)який В (аби)ким, (який)небудь, (будь)кому Г (будь)якого, (аби)хто, кому(небудь)
9. Установіть відповідність між ужитим у реченні займенником та його характеристикою.
1) Ніхто її не рятує. А його — займ., поч. ф. —
він, особовий, Р. в., додаток 2) Кругом його степ, як море широке, синіє. Б його — займ., стоїть у поч. ф., п присвійний, чол. р., означення
3) А хто ж її головоньку буде доглядати? В його — займ., поч. ф. — він, с особовий, Зн. в., додаток
4) Місяць горить , а не сяє, неначе зна, що не треба Г її — займ., поч. ф. — вона, людям його світу. особовий, Зн. в., додаток
Д її — займ., стоїть у поч. ф., п присвійний, однина, жін. р., означення.
Прочитайте текст. Виконайте завдання 10 і 11 до нього.
(1) У човні була людина — лісник. (2) Лис ховався від нього за товстим стовбуром дерева, до якого все ближче підступала вода. (3) Лісник надів брезентові рукавиці і, як шкідливого цуцика, вкинув лиса в мішок. (4) Якби взимку, пропав би довгохвостий лис: його хутро таки красиве було. (5) А так лісник випустить його у ліс. (6) Бігай до зими спокійнісінько! (За А. Давидовим)
10. Присвійний займенник є в реченні А другому
Б третьому В четвертому Г п’ятому
11. Особовий займенник у родовому відмінку є в реченні
А другому
Б третьому В четвертому Г п’ятому
Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?
Объяснение:
С детства мы ходим в школу и изучаем разные предметы. Некоторые считают, что это ненужное дело и только забирает свободное время, которое можно потратить на компьютерные игры и что-то еще. Я думаю по-другому.
Есть такая русская пословица: «Ученье свет, а неученье – тьма». Это значит, что для тех, кто узнает много нового и стремится к этому, впереди открывается светлая дорога в будущее. А те, кто ленится и не учится в школе, останутся всю свою жизнь во тьме глупости и невежества. Люди, которые стремятся к знаниям, умные и начитанные, они разбираются в разных интересных и полезных вещах, учатся в университетах и академиях, работают в современных офисах менеджерами и директорами.