Укажіть речення, у якому відокремлене означення стоїть перед означуваним словом. а.Безмежний степ, укритий снігом, спав.
б.Край моря сонце золотить укриті лісом гори.
в.Соснові шишки, великі та порожні, котилися під ноги.
г.Над головами пливли рожеві хмари, схожі на медуз.
"Хоча життя і не перев'язане красивою стрічкою, але все одно воно - подарунок". Життя - це дійсно подарунок, але дуже часто ми цим подарунком буваємо незадоволені, скаржачись на те, що він міг би бути набагато краще.
Менi дуже подобається вислів «смак життя». Останнім часом його дуже часто пов'язують з наявністю матеріальних благ, але я впевнена, що смак життя може відчувати абсолютно кожен, незалежно від кількості грошей у гаманці. Адже краса заходу сонця, залитого сонцем саду, співу птахів, дитячого сміху однакова як для багатія, так і для жебрака. Просто потрібно все це побачити, відчути й усвідомити, наскільки прекрасне саме життя. Потрібно цінувати кожну його мить.
Вражаюче, але найчастіше люди починають розуміти цінність життя, опинившись на краю смерті. То невже це необхідна умова для того, щоб зрозуміти, як це чудово, що ти ЖИВЕШ? Невже обов'язково відчути подих смерті, щоб почати любити життя просто за те, що вона в тебе є?
Так, життя не складається з одних тільки світлих моментів. Бувають в ній і темні дні. Але, врешті-решт, саме ви є художником і тільки від вас залежить, яких фарб буде більше на полотні вашого життя.
Добрий чоловік надійніше кам'яного мосту
Я вважаю, що дійсно добрий чоловік надійніше кам'яного мосту. Тому що на добру людину завжди можна розраховувати, якщо в тебе негаразди в житті.
Усім відомий твір Івана Багряного "Тигролови". Велику повагу викликають Сім'я Сірків і Григорій Многогрішний. Незважаючи на те що дружба цих людей була надто небезпечною і загрожувала Сіркам утратою життя або свободи, жоден із них не зрікся свого друга. Тобто своєю добротою вони стали опорою життя Григорія.
Отже, добрі люди - це справжня опора у житті. Тому так важливо виховувати в собі цю якість з самого дитинства. Це дуже важливо, тому що як ми можемо вимагати від інших доброти й надійності, якщо самі її не маємо.