Учитель доручив восьмикласнику Петрові скласти оголошення про виставу драмгуртка. Петро склав такий текст афіші:"Завтра в приміщенні ліцею "Творчість відбудеться вистава "Сто тисяч". Чи вдало складено оголошення?

Одного разу я стала свідком як безжальний дядько викрчував калину та ще 2 деревця.Я підійшла до нього і запитала вам не жаль рубати  ці деревця.
Він швидко відрізав мою відповідь і грубим голосом сказав Ні.
Я похнюпилася ла ,а якщо б ви були на місці цієї калини.
Чоловік підняв голову і сказав і правда можливо не треба було слухати свого начальника не треба було рубати це деревце.Він витягнув дерева і почав знову садити але це було марно дерева він просто безжально зрубав а не витгнув з корінням. Тоді я промовила "Земля не вибачає бадужості"

Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший «добридень» людям — це теж від матері. І оте одвічне: «не вкради», «не убий», «шануй старших», «люби ближнього свого»... 
Мамина Книга життя... Вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. І тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. А серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. Без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії.