У якому рядку є зайва сполука? А)вухналі кувати зубами; скакати на задніх лапах ; їсти дрижаки
Б)мати лій у голові; не в тімя битий; кеьету мати
В)необачна голова; ні керма ні вітрил; слабий на утори
Г)хоч з лиця води пий; хоч у рамці вправ; хоч малюй
Д)гнути коліна; ламати шапку; оббивати пороги
​

Добре(присудок) річці (додаток) з притоками(додаток).З піснею (додаток) кожному (додаток) легко(присудок).Краще (присудок) певне (означення) ремесло(підмет) , ніж безмежне(означення) поле(підмет)-Складне . На старому (означення) вогнищі (додаток) легко(присудок) вогонь(додаток) розводити.(присудок) Гострий(означення) ніж (підмет) швидше(обставина) відріже(присудок) шмат. (додаток) Вчитись (підмет) ніколи(обставина) не пізно(присудок) . Важко (присудок) знайти(підмет) голку(додаток) в скирті(додаток) сіна. (додаток). Від роботи(додаток) тяжко, (присудок) а без роботи(додаток) важко.(присудок) - Складне. Погано (присудок) жити (підмет) безтурботному і безсловесному. (два додатки)
Прислівники переважно присудки.

Зробити з тесту переказ.

Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.