. Займенниками є всі слова рядка А вам, мені, учора, хто Б добре, чий, мене, казна-чого В хтозна-де, чимось, цей,ти Г себе, абищо, якось, якась Д воно, скільки, жоден, я
2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Донецький кряж, і терикони, і степи, І тополятам на алеї дуже тісно. Я ж Україноньку молю: «Не відлюби Оцю мою малесеньку вітчизну!»
А 3 Б 4 В 5 Г 6 Д 8
3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Я хочу жити без прикрас. Без тих гучних банкетів і лахміття. Яке мені здається сміттям. Що полонило нерозумних нас.
А 3 Б 4 В 5 Г 6 Д 7
4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Ти наче вже і вільна як-не-як. Та ще живеться важко тобі, Нене. Всі пробують тебе на міць і смак. Чи все в тобі добротне, достеменне.
Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого. Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється: — Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив? — А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.
А вам, мені, учора, хто
Б добре, чий, мене, казна-чого
В хтозна-де, чимось, цей,ти
Г себе, абищо, якось, якась
Д воно, скільки, жоден, я
2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Донецький кряж, і терикони, і степи,
І тополятам на алеї дуже тісно.
Я ж Україноньку молю: «Не відлюби
Оцю мою малесеньку вітчизну!»
А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 8
3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Я хочу жити без прикрас.
Без тих гучних банкетів і лахміття.
Яке мені здається сміттям.
Що полонило нерозумних нас.
А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7
4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Ти наче вже і вільна як-не-як.
Та ще живеться важко тобі, Нене.
Всі пробують тебе на міць і смак.
Чи все в тобі добротне, достеменне.
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.